КА:Цейво-пасти

Матеріал з Енциклопедія Драматики
Перейти до: навігація, пошук
Контент-Архів.jpg

Ласкаво просимо до контент-архіву Драматики
Контент-Архів - це безкоштовний довготерміновий хостинґ зображень та паст на тему мережевої культури.
Для більш детального ознайомлення з тематикою цього контенту, зазирніть сюди.


Меню Контент-Архіву
Копіпаста автором якої є Цейво

[ред.] ЄОТ-спогади

1 пост

Була у мене подруга, ну не така, щоб сильно гарна, але симпатію я до неї певну відчував, а характером вона мені дуже подобалася. Тихенька, спокійна, мовчазна. Перший рік знайомства ми майже не спілкувалися, хоча трохи переписувалися в тентаклях, але... ніпрощо, знаєте. Тому я це спілкування й не вважаю, це ж саме можна було робити з pBot-oм. Тільки бот краще розставляв би знаки пунктуації, бо ця моя крихітка, що три роки тому, що зараз, кеннот інту граматика.

Отож... далі ми почали знайомитися все ближче. Взаємна симпатія виникла, я в це вірив, потім вона мені підтвердила, що тоді я дійсно їй дуже подобався. Але це було щось... більше.. це мало бути.. між нами мало бути щось серйозне, а серйозного я не хотів. Та і втратити її теж не хотів через несерйозність, тоді я хотів розваг і якогось... хм.. оце я думав так "Місс тобто ця єот для одруження, а поки можна найти якусь тепешечку". Тоді я й найшов собі Ванілюк, яка мене послала (тобто я намагався трохи наполегливим бути, то вона написала, що втомилася від мене і вирішила перестати зі мною спілкуватися, а потім, через кілька місяців написала, що якби я був більш наполегливим, то б щось могло і вийти... майндблов? та ні, вона писала, бо отримала овер дохуя байдужості і вирішила приманити мене надіями якимись, та мене так не проймеш, досить, що раніше називала чудом, а я думав, що я, отже, - заїбісь).

І після невдалого досвіду з Ванілюк, я почав розуміти, хто дійсно мені важливий. Тоді я писав місс: "от жеш, люблю одну, зустрічаюся з другою, найдорожча серцю - третя (маючи на увазі її, це було зрозуміло з контексту, без недонатяків, все прямо)". Потрохи захокувався в місс, а вона мені морочила голову (дуже, це навіть тема окремої пасти може бути).

Виявилося потім, що вона кохає одного з моїх бестдрузів. Врешті, дуже міцні обіймашки, теплі і довгі. Душевні. А тоді я поїхав в Київ. Через місяць повернувся, мені подруга одна зливала всю інфу, і я знав, що в місс і як. З мого друга перейшла на одного м'якотілого (візуально) гітаріста, якому, як і моєму другу, було овер дохуя похуй на неї. Вона була в своїй френдзоні, тримаючи мене. Та й сама не знала, що хоче. Таке враження. Ех...

Так от, я приїхав в п'ятницю, пропустив того дня пари і роботу, зустрів її з школи, провів додому, запросив гуляти ввечері. Ввечері ми гуляли компанією, а вкінці я намовив друзів лишити нас, і коли я її довів додому, сказав: "я не можу бути тобі просто другом"... "краще нам перестати спілкуватися"

Ми обійнялися... ні, я просто обійняв її і пішов. Видалив з друзів, кинув в чорний список. Наступного дня ми з друганами не палили щі і відривалися по хардкору, а ще через день я плакав, а вони сміялися і казали "ти їй непотрібен".

Але я знав, що я для неї теж важливий. Хуй з тим, що вона ведеться на популістичні типи пасанів, хуй з нею, хуй....

2 пост

Отож, перед тим, як перескочити три місяці, варто оповісти, що за цей час сталося.

Найбільше в цей період я спілкувався з тою тян, що потрохи зливала мені інформацію. Надалі назвемо її Леді, бо це важливо. Буде й сторі про неї (і взагалі закину ці пасти в свої пасти на Драматиці, ок?).

Ще, на початку жовтня я дізнався, що одна моя знайома, з ліцею, в якому я вчився, на 2 роки молодша, живе у гуртожитку неподалік від мене. Думаю, чом би й ні, запросив її погуляти у Відрадному парку. Говорили, згадували минуле. Потім в нас було ще одне побачення, фейлове до нестями. Жах, мало того, що мені було ніяково (повів її в Пузату хату, лол), так ще й вона - зануда, оця типова тян. Після того я впав в жостку депресію, адже сперщу перспективи виглядали досить гарно, а потім все здалося таким типовим та унилим, як у мого колишнього однокімнатника. Його сюсі-пусі стосунки і трах піді мною трошки пошатнули мій потяг, хоча я завжди, мушу сказати, відрізнявся влюбчивістю, а коли я став це придушувати, то моє лібідо почало просто фізично вириватися з-під мого контролю.

Будучи в дуже неясному стані, маючи незрозуміле ще ставлення до дівчат, я знайомлюся з моєю Робін. Робін я назвав її, бо мав тоді потяг до супергероїв, вірніше, лише тоді той потяг появився. Хм.. та й дівчина сама була не проти себе називати моєю (!) Робін. Ми дуже близько спілкувалися, з місяць. Спільні знайомі сказали, що "одна самотня душа знайшла іншу". Я був щасливий, я думав, що отот і закохаюся. Одного разу ми говорили про це. Вона погодилася, сказала, що недавно їй самій здалося, що вона закохалася в мене, але подумала, що вона дурна і забула про це. Вона вчилася у тому ж ліцеї, де вчився я, ще й у тієї ж самої класної керівнички. Ми багато спілкувалися, я їй навіть малюнки два відправив, де була намальована героїня якогось аніме, яку звати було Робін, ще й певна схожість була серед них. 13 грудня, на Андрія, вона нагадала собі Андрія (мене так звати), що змусило мене поринути у світ фантазій на цей рахунок. Потім мені приснилося, що вона завагітніла від мене, і я розповів про це. Того ж дня їй приснилося, що вона народила дитину. Хм...

У кінці грудня ми зустрілися. Гуляли Луцьком. Після зустрічі наше спілкування стрімко почало наближатися до нуля, а я в цьому почав вбачати завідомо відому закономірність, якої не уникнути.

Нещодавно вона питалася поради у мене (як таролога) щодо якогось дядька, з яким їй цікаво, і який їй подобається, але який дуже старший (30 і більше, я не знаю). Хм...

А мені було якось так байдуже, тільки докірливо, як це можна питатися у мене після наших неіснуючих стосунків. На місяць ми стали близькими, вона фотографувала свою запіканку і хвасталася, яка господиня. Казала, що хоче мені обійняти. Казала, що я файний. Раділа, що їй випав Андрій і надіялася, що вже знайшла наміченого долею Андрія.

Місяць пройшов.

Ми стали навіки надалі чужими..

3 пост

Отож, незважаючи на те, що місс я викреслив зі свого життя, я продовжував згадувати її, ми дійсно були близькі, певен, що я більше ні з якою тян не буду настільки близьким. Хех...

У грудні я приїхав додому. Ми гуляли кілька раз, але я чітко відчував, що її не вистачає. Не лише мені, а цілком - нашій компанії. Хоча не вистачало її лише мені.

Одного вечора я попросив брата подзвонити до неї і покликати гуляти. Дав свого телефона. Вона потім розповідала, що коли побачила, що дзвоню я (мій номер), то перехвилювалася і млосно стало. Врешті, почувши голос мого брата, відмовила.

Через кілька днів подзвонив вже я. Покликав гуляти, вона погодилася. Спершу чітко відчувалася відчуженість, вона й надалі не зникала, бо я усіма силами тримався від неї поодаль, не відкриваючись цілковито. Не міг я собі дозволити попасти до неї у сіті знову. Раз я, вона, Леді та мій брат лампово пограли у збочені ігри. Правда, у мене тоді намічалося з Леді, тому я й всю увагу на неї перекладав. Врешті...

Поїхав я знову у Київ. З місс ми лишилися друзями. Я вже її не кохав і чітко розумів це. Хоча вона досі займала велике місце у серці, за це я себе трішки й ненавидів, бо не розумів, чому.

Одного дня я випадково подзвонив до неї, в кишені нажалося. Ввечері вона до мене подзвонила, а я тоді сидів в гуртожитку сам, тому ми говорили... аж 6 годин і 18 хвилин. Балакали про багато чого, затрогували багато тем, були різні відчуття, іноді - хотілося послати її і покласти трубку, коли вона згадувала своїх "є один кум", а кілька раз (двічі) я розплакався в трубку (ну, вона не чула, але зрозуміла, бо я мовчав і крізь сльози казав, зачей, намагаючись заспокоїтися), пам'ятаю лише один раз, тоді я розплакався, бо вона сказала/визнала, що зі мною у неї наближчі і найтепліші стосунки із хлопців. Тоді в мені бушувало змішане почуття, ніби, то чому ж ти мене відкидаєш, ніби, так, ти мені теж дуже важлива, ніби...

Крім цього випадку наші стосунки особливо не розвивалися допоки я не приїхав знову у Рожище на кінець квітня - початок травня, а 1 травня у неї - дн.

4 пост

риїхавши у місто, я з нею спершу не бачився. Раз вона прийшла на гру у волейбол, які ми часто влаштовуємо (власне, навколо волейболу і згрупувалася система моїх більш чи менш важливих знайомств), але пішла дуже швидко і я з нею не балакав, нічого. З часу телефонної розмови спливло багато води, майже й забулося, тому я не знав, що між нами зараз, мені було дуже ніяково.

Далі певний час я її не бачив, але через кілька днів вона прийшла знову на волейбол. Того дня у мене був грайливий настрій, тому я з нею жартував, "вау, ти навчилася" - "що?" - "те, що я давно вже вмів. крутити сідницями" (ну, з мене колись жартували - та й досі жартують - що я надто кручу сідницями, коли ходжу і навіть сказали, що більше, ніж ця Місс) та й узагалі. А укінці я дуже врятував команду, останню частину гри був на висоті, тому, коли ми перемогли, усі з нашої команди підбігли дати мені п'ятьорік, ну от і підходить вона, протягує руку, я глянув на неї критично і сказав, "тю ти", міцно обійняв і припідняв над землею. це було.. я відразу відчув її тепло і, що насправді все гаразд, все добре.

того вечора вона гуляла з нами.

через кілька днів покликала мене гуляти. того дня ми дуже довго блукали і багато говорили. я знову був грайливим, приставав до неї, щипав, обіймав, впевнено говорив, що вона буде моєю, що все буде круто. вона віднєкувалася, ну так якось.. коли проходили повз того куна, що вона його любила, він сказав, типу "о, Андрій, ти файно вдягнувся на побачення з Місс", вона нічого не сказала, було дивно не почути від неї заперечень чи критичного погляду, висновок, або вона дійсно сприймала це як побачення, або вона спеціально це проробила, щоб викликати ревнощі, хоча переконувала, що він їй вже не подобається (зі своїх спостережень скажу, що вона сама рідко знає, хто їй подобаєтсья)

коли я її довів додому, то ми, як звично, обійнялися, але я, як незвично, не відпустив її після кількох секунд, а продовжував обіймати, пестити, гладити. ласкати, цілувати її волосся та плечі та шию, наші голоси відразу понизилися, я ставав щоразу сміливішим, вона казала, що "це дуже приємно", що "відчуває стукіт мого серця", але потім стала нити "чи це правильно, що ми робимо?" (насправді ситуація дійсно почала набирати інтимних оборотів, в мене почав вставати), а я "ми можемо робити, що хочемо, і це є правильно", а вона "як я тобі в очі гляну?", "все буде ок", врешті я її поцілував в щоку і вона пішла додому. ми обіймалися чи то дві хвилини, ми може й десять. обидва варіанти здаються мені вірними, дивно

через кілька днів - її дн.

я купив їй квітів та книжку, збірник любовних поезій.

спершу все було круто, але потім я відчув надзвичайну холоднечу від неї, яку запримітив не лише я (а й той кун, якого вона колись любила, він потім сам в мене запитав, чого це місс мене ігнорила трохи). врешті моя веселість потухла, потім знову. і до кінця вечора я вже був дохлий емоційно. замовк, закрився в собі. поки вони (3 куна і 4 тян, крім мене) щось радісно шукали в тентаклях, я лежав поодаль на дивані та мовчки думав, був реально виснажений. з того часу того вечора я говорив лише слова прощання. тобто з 1-2-3-4 години мовчання.

я собі потім намагався пояснити це. чи вона хотіла приділити увагу іншим гостям, чи що. чи я щось собі надумав. де зникла та атмосфера, коли ми зажималися перед її подвір'ям і обоє відчували насолоду? де той понижений голос (коли хлопці і дівчата збуджуються в них голос змінюється на "еротичний", давно запримітив). від неї того дня відчував лише критичність. тому я вирішив, що пора поривати з цим.

наші стосунки розвиваються, як цикл, то піднімається, то опускається, то ми сходимся, то розходимся. я чітко вже тоді це бачив. але знав, що ніколи не буду у неї в френдзоні ще раз. тоді я собі поклявся, що ніколи не буду більше у френдзоні, що я краще буду самотнім, 40річним цнотливцем, ніж дам себе принижувати, ніж дозволятиму бути собі другом, якщо хотітиму інакшого...

власне, після того почалося літо. літом вона з нами не гуляла. я її рідко бачив. здалека. і то уникав. кілька раз разом купалися, кілька невеликих зустрічей. як і з Ванілюк, з якою теж особливо не спілкувався, хоча 3 дні були таких. з нею поводився вульгарно трохи та збайдужіло. відчував кайф, коли сказав, ніби між іншим, що нею я перехворів і це дуже прекрасно, бачив, як уязвлене її ВВВ.

5 пост

Отож, продовжуємо.

Літо...

Після цих всіх невдач, розчарувань та прочитання кількох мізогоністичних книг, я почав переосмислювати взагалі своє ставлення до дівчат. Раніше, я їх обожнював. Соромно, але дійсно думав, що вони чисті, невинні, добрі, беззаперчено. Думав, що ТП - це виняток, а виявилося, що толкові дирки дівки - виняток. Не подумайте, я не вважав їх винними у своїх невдачах, бо розумів, що отримую те, що заслуговую. Всі отримують - те, що заслуговують. І вони теж. Якщо вони бігають за мудаками, то й потім відгрібають. Якщо я дозволяю собі закохатися в чергову тню без зайвих думок, то потім відгрібаю

Вирішив, що більше ніколи не потраплю у френдзону.

Вирішив кохати лише тих дівчат, що кохають мене.

Тих днин я втратив кохання, лишивши собі лише холодний розсуд та бажання помсти. Не такої помсти, ні, це не підходяще слово, це було бажання довести свою мужність та привабливість. Дивно, бо тоді я якраз поводився, ніби мені на все начхати. З викликом носив бороду, що всім не подобалася. З викликом не звертав на дівчат уваги. Найгірше було розуміти, що цього виклику ніхто не бачить. На мене ніхто не звертав уваги... це мене злило, але я придушував злість.

Врешті, блукаючи, гуляючи на одне бидлопаті мого міста, я гуляв з другом та подругою, в них френдзона, але вже дівка у нього в френдзоні. Балакали вони між собою, тому я відчував себе зайвим. .. Важко передати те відчуття, коли Робесп'єр відчуває себе зайвим. Немов... життя втратило колір, звук, насолоду. Все сіра, а я непотрібен. І не можна звинувачувати нікого, лише себе. Отже я - ніщо і роблю ніщо і нічого не досяг. Все, що я робив неправильно. Такі були думки.

Тому через годину-другу, я сказав друзям, що відчуваю себе зайвим (а такого роду відвертості мені ДУЖЕ важко даються) і пішов додому. Ключів не було. Заліз через вікно. Заглянув в вк.

Місс оналйн

Пишу "Думаю, ти, як і я, не хочеш провести цей вечір самотньо. Збирайся, я до тебе зараз зайду і підемо гуляти" ВОна погодилася (хоча я й не питав), я прийшов до неї. Допоміг двічі зловити її собакУ, яка від неї утікала, а від мене ні. Хоча я завжди трішки лякався її собаки. Велика.

І потім ми гуляли. Знову, мов перемістилися у той час, коли все було так. Немов у те "побачення". Ах... солодко. Але передати свовами важко. Розмову вже не переповім. Було просто класно.

Я думав, мала, ми ж прекрасно ладнаємо, чого ж ти морозижся? Що тобі не так?

І того дня, гуляючи, я їй кажу, ніби між іншим, кажу "а давай зустрічатися?". Сказав це ніби, чорт, непогана перспектива, можна спробувати. Мені не було тоді це надто важливо, але... я дійсно хотів її, як і хочу зараз.

Вона відмовилася. Крах. Пішов я від неї знову розбитий. Але цього разу - не було сліз, не було апатії, була злість. Меговелика злість. І я шукав одного жирдяя, що мав до мене якісь трабли, думав, блядь сука трапся на моєму шляху, я тебе ушатаю (а він живе по дорозі до мене, імовірність була). Ні, не знайшов. Злість лишилася в мені.

А з Місс... до кінця того літа ми аби обмінялися 10-20 словами. А я став кастрований, поволі втрачаючи взагалі бажання мати дівчину. Що переросло зараз ледве не асексуальність, коли мене більш цікавлять героїні аніме, анжі реальні дівчата.

28 серпня, на моє день народження від Місс я отримав СМС, що довела мене до сліз. Розчулила. Просто... я переписав її собі в щоденник навіть. Не те, щоб вона мила... але навіть ця маленький шматок ніжності від місс.. клаптик її любові до мене..

хех...

Цілий квартал ми не спілкувалися. Я трішки писав дибілізму на її некто. Нещодавно кинув їй музику-емокор із пічкуром-релейтед. Вона попросила мене пояснити. Я кажу, хулі тут пояснювати. І "в мене рука зараз поранена, пнімаєш, не можу самовдовільняти себе. допоможеш?"

знаю, знаю, fat chance/

я й не парюся особливо.

але... поїбатись би лол

Сеньйора-сторі

Історія цієї тян, яку я назву сеньйорою, відходить до тих ще днів, коли я тік від Ванілюк. Сеньйору я особливо не знав, хоча вона була досить гарною, познайомився, бо вона колишня дівчина мого брата. Глобально дивлячись на наші стосунки і аналізуючи їх, ми якось не надто близько спілкувалися, не було в нас векторів, що спрямовували б нас один на одного. Вона мені тоді подобалася, як я написав у щоденнику "другий варіант", я їй - теж (як перший), що я дізнався лише зараз, півтора роки потому. Я б і не писав про неї, якби не такий поворот подій. І чим воно продовжилось сьогодні і які перспективи існують на майбутнє. Не знаю, на жаль, тоді вона поїхала в якийсь табір, тому ми мене спілкувалися, то я й погас цілком до неї, а мій друг (той, що подобався Місс) поклав на неї око, тож я й їх познайомив. Стосунки між ними - це окрема історія, скажу, що те, що я б організував за три дні, він розтягнув на близько рік, при чому, вони навіть не цілувалися. Форевер слоуслоуслоу. Я тим часом на неї клав реальний яомінгфейс.

Цього літа я з другом-омегою гуляли з Сеньйоритою, її подругою (тоді ще дівчиною мого друга) і ще однією крихіткою. У мене був грайливий несерйозний настрій, я трохи приставав, але не особливо. Хоча це був, якщо подумати, один з найкращих днів літа. Я знову відчув себе хлопцем і як сперма сочилася моїми жилами.

Минали дні. У цеї сеньйори є одна однокласниця. З нею в мене були жорсткі терки (ВХ та пригоди з нею, читайте у наступних постах, йоу), ну і якось так вийшло, що Сеньйора з ВХ теж посварилися, кістяком чи усугубляющим параметром був я (Сеньйора пробила мені адресу ВХ), дійшло до махачу, внаслідок якого Сеньйора перевалила ВХ стільцем. Це було круто. Ми з нею потім це дуже мило обговорювали, а того ж дня я накурився трави і мені привиділася вона, я закохався на два дні (два дні курив), реально закохався, справжнім чистим коханням. Давно такого не було...

Але так як вона все ще щось відчувала до того пасана (як і Місс), то я поступово відчув відразу до неї і забив хуй.

Минали дні...

І от, три дні тому, ми гуляли. Четверо. Був легенький ненав'язлий флірт і легенькі дотики, обійми. Вона обіцяла, що скине мене в сніг, а я очікував цього і збирався її потягнути за собою. Поводився я впевнено і весело. Ми вилізли на велику кучугуру снігу (2 метри либонь), я зверху подав їй руку, і як підіймав зробив це сильніше, що вона опинилася в моїх обіймах. Ніби ненароком. Потім ми там трохи говорили, потім почали дивитися на сніг, як він падав на фоні ліхтарів. Але між нами було з 40 см. А я хотів близькості, тому сказав "йди сюди" і поставив її перед собою спиною до себе, обійнявши її. Потім вона спробувала скинути мене з тієї гори, а я її підняв, щоб вона відчула мою мужицьку силу!!!111 не вийшло в неї, ми знову успокоїлися, я її тримав за талію, а вона поклала свою руку мені на плече. Це було мило...

Подруга її злила мені інфу, що вона цілий вечір далі (вони разом пішли до чиєїсь бабусі допомагати готуватися до дн, коли ми їх провели) щебетала про мене. Я це знав, бо... власне, своєю поведінкою і спровокував такий наслідок. Планував, що робити далі. Задумав, ні багато, ні мало, а бодай "новорічний поцілунок".

Ми знову гуляли. Але розмова не так клеїлася. Я травив циганів, а вона захищала. Я захищав всіх людей, а вона казала, що є злі. Потім вона трохи "ти завжди думаєш про місс!". Кароч, не дуже все було. А після того, як вона мене відштовхнула, мою руку, коли я намагався втримати її на ковзкій дорозі, я все більше видихся і зрозумів, що... "подаруй мені новорічний поцілунок" буде нівпіздунівкраснуармію. Врешті довів я її до її дому. Ми обійнялися щиро ніжно і міцно два рази.

І все... далі лишилися лише повідомлення і мої фантазії. Ще й подруга її накаляє ситуацію, підбадьорюючи мене. А я ведуся. Вже вигадав собі, як літом з нею аджигаю, лол.

І ледве ледве поки не закоханий.

Кінець Сеньйора-сторі

І от... настав день, коли з'явилося, що написати.

Трапилася в мене відпустка ну і я приїхав в Рожище. Гульки, хуюльки. На наступний день ми з Сеньйорою пішли гуляти. Я зустрів її після школи (9, нахуй, клас). Блаблабла, лазили, балакали. Вкінці довго прощалися і я їй запропонував зустрічатися (напродчуд важко було, важче ніж тій же Місс свого часу, з якою я обрізав контакти). Вона давай на мороз. Ніби сумнівається, ніби рано. Я навіть охуїв. Ну думаю, ладно, може грають ці приколи, що треба прикинутися, ніби "я подумаю". Аж нє, ніхуя, каже "сумніваюся", а потім "річ не в тобі, просто я сама не хочу стосунків". Звісно, я в неї цього разу... сам себе стримував від поглиблення почуттів, тому... Сьогодні ще раз зустрілися, я всім виглядом показував, що мені байдуже, жартував з неї, назвав брєвном (-блалабла, секс - огидно; - о, то ти в нас брєвно). Ще підходила подруга одна, питається, як ти? "Погано, - кажу і показую на Сеньйору, що сиділа прямо коло мене - Во відшила мене", посміялася, "Коли приїхав, чого?" - "Відпустка, та во,.. думав дівчина сидить, сумує, чекає на мене, то й приїхав", причому життєрадісним тоном. Таке щось...

Якась пустка лишень появилася. І радість, що можна далі постити тянненужні.

А та мала й сама розуміє, що "я давала марну надію, не знала, що так вийде". Сприймається, ніби... ну так, він подобався, а приїхав, дивлюся - уйоба небрита.

Кароч... Цейво? А Цейво не змінюється.

Ліцеїстка

Отож. Я працюю у себе в університеті, у служби охорони. Нещодавно більше місяця стояв на посту КПП (заїзд машин на територію по пропусках), хуйовий пост, але є одна користь -повз пост проходило купа людей, зокрема дівчат. Дуже гарячих і красивих. А так, як я маю певну харизму і постійно усміхаюся, певен, що частина людей мене запам'ятала, що приємно, бо я знатна увагоблять. Крім студенток, повз пост проходять ще ліцеїстки (з ліцею, що приставлений до нашого універу). Одна казала, що в мене гарні очі, просто проходила і сказала не то до мене, не то до своєї подруги. Я почув досить голосно, але не відразу зрозумів, що відбувається, було досить неочікувано. До речі, я знайшов її втентаклях, досить гарна мала. Але там була ще одна, не сильно красива, але мені ДУЖЕ мила. Я їй усміхався, але вона щось не відповідала, втім, коли відійшла досить далеко, то оглянулась, спаливши, що я п'ялюсь їй услід. Врешті, я її бачив ще кілька раз. Видно, що вона мене впізнає. Сьогодні, коли вертався з роботи (а мене вже поставили на кращий пост, усередині одного з корпусів) о 8 годині ранку, то так хотів зустріти її, що аж постояв коло колеги, що стояв на КПП, надіючись, що вона ще не приходила. І от вона йшла, ще й однокімнатник разом, він мене окрикнув, що довелося глянути на нього, якраз в той момент, коли вона глянула на мене, а міг би й зустрітися поглядом і щось прочитати в її очах. Хз. А тепер не знаю, коли її зможу зустріти наступного разу. Сьогодні знову, за тривалий час, відчув лоскіт метеликів у животі. Думаю, що ще трохи і по вуха закохаюся, хоча сам особо знайомитися не хочу (можливо й зміг би), боюся либонь налякати і взагалі форсити бодай щось. Але хочу на неї дивитися. Хочу торкнутися. Можливо в пт спробую потрапити в один вагон трамваю з нею (якщо не буде лінь переслідувати і якщо зможу зустріти). Хочу бути поряд.

[ред.] Не-ЄОТтред

ОП-пост

Це дійсно не ЄОТ-тред, хоча тут буде писатися про одну тян. Але я не хочу піхвостраждалити, просто запитати поради. Ось сторі, що трапилася зі мною сьогодні (хотів о 19 написати, але завайпана борда була).

Мені 22 лвл. Цнотливий. Живу (знімаю кімнату) і працюю в Києві (кур'єром, бо більше нікому не треба). Сьогодні їдучи на роботу в маршрутці, я сів, як завжди, бо сідаю якраз на початку маршруту, місця ще є. І почав читати книжку Прохаська. А потім, біля мене сіла дівчина і я відчував, та й бачив переферичним зором, що вона щось на мене зиркає і усміхається, однак я вдавав, що мені байдуже. Але одного разу зиркнув на неї, нічого така.

Втім, через деякий час вона вийшла, а я поїхав далі. Врешті, був на роботі і по одній з поїздок (документи розвожу) заїхав на одну фірму, де сиділа та дівчина. Ну я ніби віддав пакет з документами, заповнялися необхідні папери, а вона запитала, чи мені сподобався Прохасько і чи читав я ще щось його. А я його купив на розпродажі Фоліо, на Петрівці, ну раніше не читав, то вона мені порадила ще якусь його книжку, маленько, щось там ФМ, ну не суть. Врешті ми розговорилися, вона зініціювала обмін номерами. Це було десь так в 14 годині, а в 17 вона мені подзвонила вже і сказала, давай прогуляємося, може, на Хрещатику. Ну я теж був вільний тоді, збирався на квартиру, але все-одно там би нічим таким не планував займатися, вирішив, що погуляємо.

Хоч було досить холодно, ум'яли по морозиву того, що на Хрещатику продають, я - лимонно-шоколадне, вона просто лимонне. Багато говорили. Строхи про літературу, я-то книжками час займаю, просто кайфую від читання, а для неї це щось більше, відчував себе поряд з нею дурнем трохи. Та й старша вона, 25, знімає квартиру (тобто без хазяйки, як в мене) з подругою. Жалілися, що достойної роботи нема, балакали про колишнє навчання, було досить весело, але розійшлися швидко. Вірніше, їхали додому разом, бо вона не дуже далеко живе. Хвилин 25 ходи від мене. Ну я її провів до під'їзду (насправді я дуже ніяковів, бо не знав, що мені робити, але з нею якось все природньо було). І вона запитала, чи не хочу я до неї завітати в неділю в гості. Подивитися фільм. Але натякнула, що подруга їде в своє місто, десь там, я вже забув де. ОТ.

Я погодився. Сказав, "я не проти". І в неділю йду до неї в гості.

Але в мене досвіду нуль! У всьому.

Кілька питань прірітетні:

чи брити мені лобок і яйця

чи брати з собою який... гостинець...

і чи казати, що я цнотливий, якщо дійде до цього, бо боюся, що виде, що я скоростріл. Але думаю подрочити перед цим. І ще... щодо довжини. Пам'ятаєте пічкур з середніми довжинами по країнах. Ну в мене десь якраз середній розмір по Україні. Приблизно, не менше - точно. Це норм?

І підтримайте мені. Тян дуже сподобалася. Хоча я не вірю вже в любов, але. Спробувати побудувати стосунки з нею хотів би. Буду вдячний і обіцяю писати звіт по всьому, як в сусідки-тян-треді.

Фінал

Ну от, кароч трохи помучився я в суботу над своєю інтимною зачіскою, в неділю купив кави (не люблю чай) і печива нормального. В думках було: "Нахуя воно мені? Нахуя я то все роблю?"

Все ж, о 19 я був в неї. Вдягнутий як завжди, але це як завжди було трохи уматсько - сорочка, а нагору светр, то я так думав, поки йшов і так далі. Але пересилив себе, десь з хвилину, може більше м'явся під дверима. Тільки сусід якийсь вийшов, то я натиснув на дзвоник, щоб не виглядати цілковито уйобою. Вона відкрила, впустила мене. НУ там, чув на кухні щось готує, взяла в мене каву з печивом ("ууу, це так мило") і відвела в зал, там стояв комп'ютер, сказала - вибирай фільм, я зар буду, а сама далі пішла на кухню. Я почав нишпорити, звичайний комп, ігор жодних не бачив, папки з фотками, в які я стрьомався зайти і фільми, були там 5 сантиметрів за секунду, пам'ятаю, декстер, брекінг бед, раптом побачив днівнікі вампіра (ббеее), подекуди маячив напис Гуртома, але більшість були російською. Саме найгірше, що фільмів було дофіга, багато я бачив, але то таке, просто не міг вибрати. Ну бля не риба, не м'ясо. Ну прийшла вона, вибрали Красу по-американськи (що бля???), каже, любить Кевіна Спейсі, а цього ще не бачила. Налаштував, щоб перенести зображення на телевізор, бо якби там екран більший. Хоча б це я зробив норм, бо вмів. Ну ми сіли, вона якийсь салат прикольний зробила, ну там капуста, морква порізана і яблука з ананасами. Каже, люблю готувати, але нема кому, трохи поскиглила на сусідку, і дякувала за каву, бо каву тільки й п'є (вуаля, я тріумфував, бо подумав, що так само як і я, і не прогадав). Дивилися фільм, трохи коментували (я втретє чи яке там дивився), а потім вона підсунулася ближче і трохи ніби на моє плече прилягла, а ще через трохи сама(бо я сцяв як першокласник) поклала мою руку на талію і вийшло, що я її приобіймав, ну ми так теж трохи побули, я відчував, що мій прутень поволі прокидається (вірніше намагався, щоб поволі, бо стояв був би видно ледве не перед самим її носом). Взагалі, дуже переживав, але водночас все було природньо, я так відчував. Ну я знав, що я сцикло ще те, а вона ніби була навпаки і тактовно просувала все сама, то заворушиться, я її трохи погладжував, притискав трохи. і тоді фільм був блядь піздєц довгим. Ну, в таку мить. Я би може й почав би не знаю що (справді не знаю, що б я почав, але тоді думав, бляха, зараз би почав, але вона дивиться фільм, не хочу відволікати, їй цікаво). Дивився краєм ока на неї, ну видно було, що дивиться уважно, а не чекає на те, щоб я зализав її. Або дуже прикидалася, що цікаво.

Ну, фільм кінчився, рука моя, яка її обнімала трохи заніміла. Там титри почалися, а вона, не вириваючись з обіймів, повернулася обличчям до мого і сказала "Гарний фільм", я ніяково - угу, бо якби це було... дуже близько. І тоді побачив, що ще ближчає і ми (ех, вона... вона почлала) почали цілуватися, так як вона була майже на мені, то повільно і не надто нав'язливо вона мене поклала на той диван, а сама була ззовні. Тоді в мені щось прокинулося, чоловік якийсь і далі мене впрошувати не треба було: тактильний контакт, все таке, вона навіть прошепотіла "як ти знаєш де і коли торкнутися?", моє ЧСВ було задоволене, і я ще завзятіше і пристрастніше цілувався (сам був здивований, в тихому пруді, як-то кажуть), вуха, підборіддя (зараз дивуюся, але мені дуже сподобалося її підборіддя, аж легенько куснув), потім дійшов до грудей, але вона взяла мою руку своєю, думаю "окей".ю але на диво, вона поклала мою руку собі під кофтинку, але я ще й під лфічик заліз і відчув (ми цілувалися, тому все ж відчув) вібрацію "угу", зелене світло! Зелене світло! Вона почала розтібати мою сорочку (светра зняв раніше), а я зняв її кофтинку. Знявши з мене сорочку вона задоволено: "мммм", все ж я трохи в качалку ходжу, хоч і дрищ, що ппц, але без жиру і рельєф є, і почала цілуватися спрагліще, дряпаючи мені спину і боки, що мені дуже-дуже сподобалсоя, а тоді вона опустилася і почала мучитися з моїм ремнем, і як я зрозумів, готуватися до мінету. Я трохи засумував, бо... якось.. орал - це не те, я хотів нормального. Але що ж... саме відчуття теж було ок,ну... якщо порівнювати з дрочбою. Але не таке вже ажжжж заїбісь, врешті протримався хз, десь хвилин з 15 (так, до цього я подрочив), і коли вже збирався кінчити, то видихнув зараз, а вона взяла десь серветку. якби ок. Ну і якийсь був ніяковий момент, геть жосткий... Але то недовго, вона сказала, чекай тут, і десь вийшла. Я вдів штани і ще сорочку накинув. В думках було "блядь пізда нахуй шо робити? піздєц!!!" , ну вернулся вона, в ліфчику і шортиках, розміром з трусики, насправді то були трусики просто рожеві і такі... хз... жіночі.

Сказала, чого це ти вдягнувся? І допомогла мені роздягутися, знову поклала на диван, сказала, що знає, що я цнотлий, і що я геть геть червоний від зніяковіння. Я лише винувато посміхався, а вона "та чо ти?" і ми знову почали цілуватися (цього разу відчувався від неї різкий присмак зубної пасти), цього разу я сидів, а вона сиділа на мені, і зняла ліфчик, я цілував і груди, а мій член, який спершу висів, врешті вперся в її шортики (труси! чорт, дійнсно схожі на шортики), вона це відчула, і зняла їх, її лобок (з такого полочення самої вагіни я не бачив) був геть трохи щетиною покритий, ну так. норм певно. Вона сказала тихо, щоб я ліг, а потім вмостилася зверху, правда трохи було не зручно, бо диван був вузькуватий, все ж, вона сама все робила, я тримав руки на її ногах, а потім, як це в порно, покав на талію, коли вона почала натужно опускатися і підійматися. В голові промайнуло "всьо чувак, оце і є той секс". і такий уявний покерфейс. Але дійсно це було по кайфу. Одною рукою вона сперлася в спинку дивану, а іншою пошкрябувала мій прес, а потім занесла руку за спину, а коли я її знову побачив, то там були дві гарні тверді какашечки. Вона дала мені одну і ми почали ними підкидати, кричачи Аперджіо! Радехів.

Ну власе такі справи, хлоп'ята, вранці ми добре вимилися в душі, і поснідали залишками мого печива. Випили кави, вона наїболиша собі аж 5 ложечок цукру, а я без. "Не люблю, коли каву псують цукром, а дружбу любов'ю", як казала Юля Ванілюк.

Обінялися втентакликами, вирішили повторити, вона сказала, що її подруга теж любить такі штучки.

Кінець

[ред.] Модель

Моделюю ситуації:

"Я, в майбутньому, вже ніби ок дядько, роботу маю, хату яку-не-яку теж, ну на хаті в мене там всякі малюнки, іграшки, Бетмени, косплей Зеленої стріли, Гай-Фокс-Маск. Вільний час кайфую від книг, фільмів, ігор комп'ютерних, збираю невеличку бібліотек, дискову колекцію скачаних з контакту порно імєю. Качалка/міксфайт якийсь. По ночах вдягаю костюм Зеленої стріли і ходжу по райєну наводжу порядок, алкашів ганяю. Трохи духовним саморозвитком займаюся, Таро, медитасьйон, криваві жертви Сатані, зігі собі вільно в дзеркала кидаю, хочу прибираю, хочу ні, їбашу харкор вечорами, гриби їм, шишки курю. Взагалі, круто... ну так, на вскидку, перспективку."

РАПТОВО:

"Вривається, блядь, каже хулі хата мала, за кого я вийшла, о хоспаді, картінкі якісь вісять, шо то за мультікі ото кітайські очі великі шо то вабшє, а іграшкі, супергерої, нє ну мале дітьо, а ото квадратні бумажкі поналіплював, костюм якісь зелений нівпіздунівкраснуармія, о та ту вабщє нема шо вдіти! Тааак.. осьо дві більшменш путні рубашки, ото сверт, як мішок певно вісить, а інше? Бля, спайдермен, то вабшє хто, бєтмєни, бєтмєни.. о, галстук? блядь, і той з бетменом, їбанутись муж. Так, шо ото це? Андрій! Андрій! Ну нашо тобі ото лук, нашо тобі стільки ножів? ЩО? "Чоловік має бути озброєним?" Бля, за тєроріста вийшла. Книжки, ти шо оце ціле життя на книжки робив? Хулі тут? А на дісках що? Фоткі? Окок. Так, сьодні нікуда не підеш. Задовбалася я стірати твої потні футболкі. І сам ти ваняєш! І морди твої розквашені бачити не хочу. Куда лука взяв? Шо робить хочеш? Сідай - їж борщ, мама ото мене тільки його навчила робити, мусиш їсти. Та трохі, тільки трохі пересолила, мужик має любити сольоне і не нензай тут! Білки треба? Каши звариш? БОРЩ ЇЖ КОМУ Я ВАРИЛА ДВІ ГОДИНИ ТУТ СТОЯЛА НА КУХНЮ! БИСТРА БОРЩ ЗАХАВАВ БЛЯ! Так, в неділю можна во з моїми друззями піти отдихнути культурно. ШО? Не хоч? Нуйшо шо всі набухаються? А тобі шо там робити?.. Так, підеш і всьо. Чуєш, чи не бачиш? Шо то в тебе? Шо то таке намальовано? Свастика? Ти шо до війни закликаєш? А цецеце шо? САТАНА! САТАНА! Бистро викінув! Бистро. Бля, чортів цілу хату має, каже, во... А це шо за трави? Успокаюючі? А гриби.. може в борщ їх кинути7 Псилошо? Цибе? Та мені похуй, заїбав мене той борщ.. Бля, піци би купив додому, а то їсти тільки просиш. Прийде з роботи необійме, неполіує..."

Особисті інструменти