Віково-статеве спрямування аніме
|
У японському аніме, на відміну від американсько-європейської мультиплікації, ніколи не було стереотипів про дитячість мультиків й інших звичних для нас моральних обмежень у мультиплікації. Яскрави прикладом є вже серіал Тедзуки "Могутній Атом" від 1963 р., який в прямому сенсі, створив аніме. У ньому в зав'язці син науковця гине, саме через це він вирішує створити йому заміну у вигляді хлопчика-робота. Відтак, подібна на класичні знайомі для нас мультики, лише категорія анімації для дітей. Поділ аніме за віково-статевим спрямуванням є класичним і склався історично. Хоча, при ознайомленні з ним, ви зрозумієте, що це не просто "так заведено"-випадковість.
[ред.] Кодомо
Кодомо — спрямування на дитячу аудиторію до 12 років. Тобто ще навіть не школярів з їх фантазіями про показування усьому світові його хибність. У зв'язку з цим кодомо - спокійне і монотонне, з життєрадісними настроями як і решта мультфільмів світу. Переважно, не містить якихось революційних ідей і в найліпшому разі це пригоди світом, пізнання цікавого, знаходження друзів (франшиза "Покемон"). Часто це просто казки-притчі з певними моральними уроками, іноді повсякденність (Дораемон). Рідше, і їх теж можна віднести до кодомо, - сімейні стрічки (стрічки Міядзакі). До слова сказати, на початках сучасної анімації (60-70 роки) більшість навіть не-кодомо тайтлів, за винятком окремих сюжетних моментів, нагадували кодомо - такі вже наївні вони були ("Гонщик Спіді"). До цього періоду, кодомо займало практично всю нішу анімації, як і у західних країнах (дилогія "Момотаро").[ред.] Шьонен
|
Кодо... Шьо... що? | |
|---|---|
|
|
Не покривджені аніме цього напрямку і наявністю принад, котрими вабляться в принципі усі хлопчаки, але особливо цільова авдиторія шьонену, - цицьок і всього супровідного. Існує багато картинок, де порівнюються дівчата з шьоджьо та шьонену і між ними є велика різниця, а точніше дві. Існують навіть окремі жанри, як то еччі (Розарій+Вампір) - легка еротика та гарем ("Шкільні дні") - коли дібрані надміру сексапільні тні починають витися навколо героя, який нагадує хікі-задрота за прикладом своїх глядачів, чим викликають неабияке здивування у останніх, бо навколо них тням витися недоля.
Серед чоловічих персонажів популярний типаж Ґара ("Дивовижні пригоди Джоджо"), сильного чувака, якому не страшні вогонь, зміїна отрута та відсутність повітря, а ще у нього м'язи лише на одній руці більше за всю голову разом з мозком. Однак частіше в центрі сюжету тупа школота, або дорослий, що мислить на рівні тупої школоти. Подекуди, в окремих аніме, починаючи ще з середини 90-х застосовуються елементи кавайного малювання ("Сталевий алхімік", 2-ий серіал). Тут, завдяки чільному намаганню подати все, що відбувається серйозно, але в жодному разі не гротескно, такі елементи як схематизація, деформація і позначкові емоції виглядають дико і рвуть шаблон не на жарт.
Сьоджьо (shoujo) — різновид аніме та манги, здебільшого розрахованої на аудиторію молодих дівчаток. Як правило, Сьоджьо-аніме містить велику частку романтики, а головним героєм виступає дівчинка. Наприклад, „Card Captor Sakura“, „Fruits Basket“ або „Kodomo no Omocha“. Нерідкі також в подібного роду творах елементи пригодницького жанру чи фентезі.
Сейнен (seinen) — різновид аніме та манги, розрахованої на чоловічу аудиторію приблизно 18-30 років. Якісь відмінні риси сейнен-творів виділити складно: можуть бути й еччі-комедії з тоннами фансервісу, і серйозні речі з довжелезними філософськими діалогами про сенс життя, і кровожерливі бойовики з горами трупів ... В якості прикладів можна назвати „Golden Boy“, „Chobits“, „Mahoromantic“, „Serial Experiments Lain“, „GANTZ“, „Berserk“, „Mushishi“ та ін.
Дзьосей (josei) — різновид аніме та манги, в основному націленої на аудиторію молодих дівчат (приблизно 18-30 років).
Сьодзьо - для дівчат 12-18. Багатенькі прекрасні принци і не менше багатенькі прекрасні принцеси. Купа квітів, каваю і мое. Доставляє і кунам. Сьодзьо - як прекрасна солодка якідка, дуже класне аніме аби повернути оптимізм. Але якщо переборщити, можна заробити цукровий діабет.
Сейнен - для чоловіків 18-25 а то і вище. Та сама крутість і псевдофілософськість що й сьонен, але все це прикрито маскою дорослості, в результаті чого здається відповідно серйозним бізнесом та глибоким змістом. Секс і насилля нікуди не діваються.
Дзьосей - для жінок від 18, аналогічно сейнен. Те саме сьодзьо з білими принцами, прикрите маскою дорослості.
Шьоджьо (яп. 少女, Shoujo - дівчина) — орієнтоване на дівчат у віці від 12 до 18 років. У сюжеті зазвичай, присутні любовні стосунки різного рівня близькості, залежно від віку цільової аудиторії, велика увага приділяється розвитку образів персонажів.
Багатенькі прекрасні принци і не менш багатенькі прекрасні принцеси; купа квітів, каваю і мое («Клуб побачень старшої школи Оран»)
Характерні риси: гротеско-гумористична умовність малюнка або ж, навпаки, витончено-романтична. Герої чоловічої статі виділяються зовнішніми даними. Саме з цього напряму, на аніме й поширилися т.з. «великі очі». Прикладом є «Красуня-воїн Сейлор Мун», «Юна революціонерка Утена», «Мій дорогий старший брате,..»
Сейнен (яп. 青年, Seinen - чоловік) — цільова орієнтація на дорослих чоловіків від 18 і старших. Характерними рисами цього жанру є елементи психології, сатири, еротики, більше уваги приділяється розвитку персонажів та сюжету, менше – битвам.
Та сама крутість і псевдофілософськість що й шьонен, але все це прикрито маскою дорослості, в результаті чого здається відповідно серйозним бізнесом та глибоким змістом («Ґантц»)
Сейнен іноді плутають з шьоджьо, проте твори в цьому жанрі більш реалістичні та похмурі, а сюжет не зав'язаний на романтичній історії, хоча любовна історія може бути присутня. Аніме або манґа в жанрі сейнен можуть бути націлені й на бізнесменів у віці понад 35-40 років. Яскравими представниками є «Берсерк», «Привид ув обладунках», «Вовчиця та прянощі» й «Ельфійська пісня».
Джьосей, редісу, редікомі (яп. 女性, Josei - жінка) — цільова орієнтація на дорослих жінок від 18 і старших. Сюжет найчастіше описує буденне життя жінки, що мешкає в Японії. З самого початку, частина розповіді відводиться під події зі шкільного життя головної героїні (саме в цей час вона знайомиться з іншими дійовими особами і відбувається зав'язка сюжету). Любовні стосунки в джьосеї менш ідеалізовані та більш опрацьовані. Стиль малюнка більш реалістичний ніж у шьоджьо, проте зберігає в собі деякі його характерні особливості. Приклад: Nana, Omohide Poro Poro (Only Yesterday), Paradise Kiss, Honey and Clover