Секта

Матеріал з Енциклопедія Драматики
Перейти до: навігація, пошук
Automatic beet.png

Увага! У нас акція!
Зазвичай, хвилина читання статей на Драматиці коштує 100 грн. Але тільки сьогодні, на честь існування Драматики, ви можете читати усе безкоштовно. Поспішайте!



(link)

І таке буває


Секта – замкнена група людей, об’єднаних довкола якогось аспекту релігії або довкола людини, яку учасники секти вважають святою. В сучасному світі сектою вважають також псевдорелігійні об’єднання, основна мета яких – вилучати гроші з кишень пастви. Також це слово використовується для найменування організацій, які здійснюють постійний тиск на своїх членів з метою власного збагачення.

Зміст

[ред.] Про що буде стаття

Ця стаття описує секти в цілому, без опису кожної конкретної секти, оскільки найбільші з них заслуговують на окремі статті, а мізерні, про які не знає навіть переважна більшість мешканців міста, де виникла секта, - не заслуговують і на абзац. Стаття розгляне, чому люди приєднується до сект, що вони там роблять, і якими бувають секти за числом своєї пастви. Також тут особливо піднято питання шахраїв, хоча наприкінці статті згадані і справжні фанатики, котрі, без сумніві, теж очолюють секти.

[ред.] Історія

Секти існують вже тисячі років. Коли Олександр Македонський помер, мешканці стародавніх Афін увімкнули жіночу логіку і звинуватили в усіх своїх проблемах філософа Арістотеля. Нібито це він навчив Олександра робити погані вчинки, а, отже, опесередковано винний у всіх Афінських проблемах. Після чого ввели нові закони, які вкрай ускладнювали заснування нових філософських шкіл. Епікур і Зенон, котрі в той час приїхали в Афіни, змушені були називати свої філософські школи релігійними сектами. Було свого часу сектою і християнство, яке потім досягло неабияких висот.

[ред.] Секти

Для чого створюють секти? Звичайно ж, для того, щоб заробляти гроші. І заробляти їх шляхом введення в оману надзвичайно довірливих людей. Як не дивно таких людей можна знайти в необмежених кількостях, чим і користуються новоспечені апостоли, пророки, святі і просто звичайні шахраї. Але далеко не всі довірливі люди одразу кинуться приєднуватись до лав чергового братства або сестринства. Більшість буде сидіти собі вдома, читати навколорелігійну літературу або намагатися розібратись у поняттях «егрегор», карма» і «лох». Такі люди нічого не втратять окрім вільного часу і, можливо, своєї репутації. В той час як інша група все ж таки приєднається до секти і почне нарешті збагачувати її засновника.

Як же так виходить, що одні люди знаходять в собі сили триматись осторонь, а інші стрибають у трясину з головою? Відповідь полягає в тому, що люди самі хочуть бути ошуканими. Звичайно ж, серед сектантів є просто тупі, але коли людина добровільно віддає комусь більшу частину грошей або навіть єдине житло, навіть у тупого в голові прокинеться тривожна думка. І для того, щоб допомогти лоху позбутися тривоги, засновнику або засновниці секти треба вигадати щось таке, щоб його або її паства сказала: «Так, таргани в моїй голові мають щось проти, але у мене є діхлофос... Я з вами!»

Кожен лідер кожної секти вирішує, що запропонувати людям, сам. Іноді достатньо просто зібрати людей, які від народження позбавлені сили волі і бажання приймати рішення. Тоді він починає думати за них, що сектанти сприймають із превеликою радістю. А якщо вони надумають піти, то самі згадають, як це було важко – думати своєю головою. І можуть залишитись ще на деякий час. Можна дати їм те, чого вони не мають в реальному житті – наприклад, деякі сектанти влаштовують справжні оргії. Звичайно, це буде не палац ельфійського князя, а типові сектантки далеко не ельфійська красуня Дамолієна і її послідовниці, але, по-перше сектанти чоловічої статі теж ще ті Бред Піти, а по-друге навіть цього вистачає хтивим сорокарічним жлобам або іншим асоціальним неборакам. А буває і так, що сам організатор секти набирає туди одних лише жінок. Так, наприклад, кримський гуру Валерій Маржин змушував жінок продавати своє житло, а на отримані гроші побудував пологовий будинок, де жінки мали народжувати дітей, які в майбутньому будуть населяти планету. Здогадайтесь з першого разу, чиї це діти.

Але далеко не кожна секта практикує такі методи запорошування мізків. В багатьох сектах люди приходять на збори у костюмах або сукнях до самого полу і з хустинками на голові. Тут ніхто не влаштує оргію, тут ніхто не буде косплеїти Ваху і не виставить дванадцять голих до пояса дівчат на радість чоловічій половині, тут навіть останню стару бабцю ввічливо попросять прибрати під хустинку сиве пасмо волосся. Тому що лише скромність – це дорога в Рай. А ще щедрість, тож не забуваємо приносити гроші. В таких сектах своїй пастві пропонують дещо інше, ніж звичайні земні насолоди. Сектантам обіцяють врятування душі після смерті тіла, виживання під час Другого Пришестя Ісуса, який вже ось-ось настане. Або райське посмертя для родичів. Або повернення до життя самих родичів. Такі секти зазвичай невеликі, тому що слова про купку обраних набагато легше знаходять собі дорожку в голові сектантів, коли їх мало, вони виконують або думають, що виконують всі біблійські настанови, тоді як мільйони інших людей не дотримуються поста, ходять не в тому одязі, не знають жодної молитви і, врешті-решт, не є членами цієї секти. Віра в Бога не заважає таким сектантам вчиняти самогубство, якщо скаже вчитель, бо Ісус вже скоро зійде, бувально наступного тижня, і йому потрібна арімя янголів, а хто, як не ви, шановні сектанти? Хоча це трапляється доволі рідко. Зазвичай, сектанти просто чекають кілька років, Ісус не приходить, вони задають питання, їм пропонують почекати ще... Все закінчується, коли засновник секти переїжджає в інше місто або коли сектанти розуміють нарешті, що таке «лох» і чому це вони, але замість них тепер кінця світу чекають нові ідіоти, свято впевнені в тому, що їх попередники – слуги диявола, з якими не можна розмовляти.

[ред.] Приклади

Секти бувають різними. Десь є лише один духовний вчитель, який вирішує всі питання, десь є кілька таких вчителів, десь – учитель і його старші послідовники. Але головне, чим відрізняються сетки – це число послідовників. Їх може бути багато або мало.

Якщо сектантів багато, можуть виникнути проблеми. Якщо у лідера секти є близько двохсот послідовників, то усіх їх треба десь розмістити. Для цього можна орендувати різні спеціалізовані приміщення або дати можливість старшим помічникам приймати сектантів у якихось напіврозвалених бараках. Все, що вимагається від самого засновника – записати свій виступ на DVD-диски і давати подивитись сектантам. Однак рано чи пізно частина цієї пастви почне залишати секту. Хтось буде розчарований, хтось втратить віру, а хтось попросить позчичити гроші до зарплати і отримає відмову. Причини можуть бути різними, але наслідки зазвчиай однакові – на місце тих, хто пішов, прийдуть нові. Люди будуть змінюватись доволі часто, достатньо часто для того, щоб їм було важко промити мізки до повної нездатності ними користатись, але це і не треба. Нові сектанти все одно принесуть свої гроші, то хіба є про що перейматись?

Коли сектантів мало, лідери сект займаються кожним сектантом окремо. В таких сектах люди покірні і невибагливі. А саме такі і потрібні, бо коли секта хоче залишатись непоміченою, їй не потрібна реклама і популярність, достатньо просто існувати. Кожен сектант, який потенційно може залишити церкву, ба більш, почати розкривати очі іншим на реальний стан речей – величезна загроза, тому верхівка сектантів сама обере, кого запросити до своєї пастви. А щоб думки про втечу не відвідували надто розумні голови, секта може виїхати в якесь невідоме село або на дику природу. І вони ж не будуть задавати питання, де вони, бо вони ж довіряють свому пророку, чи не так? Секти такого типу – одні з найнебезпечніших, оскільки саме їх підчас очолюють справжні фанатики своєї справи. Шахрай ніколи не буде перейматись через те, де живе колишній лох, а от псих, який вірить, що розмовляє із Богом, незважаючи на те, що кожного разу, коли він спілкувався із Господом, його сусіди просто дивились телевізор, обов’язково почне шукати колишнього брата. І робити все, щоб той повернувся у секту. Окрім того, такі фанатики виглядають куди більш переконливо ніж шахраї. Вони справді можуть жити у напіврозваленій хатині і будувати на отримані від сектантів гроші село для часів після Другого Пришестя. Вони можуть поститися разом із іншими, але від того проблем не менше, бо люди все одно віддають свої гроші, а разом із ними і гроші родини – незвісно кому.

[ред.] Галерея

Отримано з /%D0%A1%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B0
Особисті інструменти