Малєкіт
Малекіт – перша частина «трилогії розколу», написана в жанрі фентезі, дія якої відбувається в фентезійному сетінгу всесвіту Warhammer. Віддалено нагадує "Сильмариліон" Дж. Р. Р. Толкіна своїм неспішним перебігом подій, розквітом ельфійської цивілізації і оптимізмом, якого в порівнянні з історією про сильмаріли значно більше. На відміну від Професора автор Малекіту Гев Торп не підкинув ельфам злобних богів, які прокляли їх і кинули напризволяще, його герої не висловлюються виключно пафосними реченнями. Авторська мова куди більш різнобарвна, внаслідок чого читається книжка набагато легше.
Зміст |
[ред.] Короткий опис
Література Warhammer’у – річ доволі специфічна. Як і будь-яка література жанру фентезі, вона не може претендувати на серйозність™, інтелектуальність™, культурну цінність™; в ній нема прихованого глибинного змісту, авторського посилу читачам або чогось схожого на вищезазначене. Цю трилогію не порадять читати школярам, по ній не писатимуть твори, не розбиратимуть на уроках образи головних і другорядних героїв... «Малекіт» зацікавить лише тих, хто обожнює фентезі, ельфів, античність або все це разом. Особливо ж ця серія буде цікава фанатам всесвіту Warhammer, які знають всі тонкощі, і можуть скласти повну картину того, що відбувається на сторінках книжки.
[ред.] Сюжет
Після смерті ельфійського короля Аенаріона Захисника шляхетні ельфи шляхетно відмовили в праві на престол його сину Малекіту. Бо нєхуй. Насправді ж причина відмови була куди більш поважною – діти Аенаріона від попередньої дружини, а точніше донька заявила права на трон, потіснивши Малекіта. Його мати Мораті висказала все, що думає, забрала сина і відправила його за море завойовувати нові землі. Слід зазначити, що світ Ваха-фентезі нагадує нашу планету, тільки між Європою та Америкою лежить круглий острів, ельфи з якого прибували в аналог Європи і будували колонії. Малекіт прибув туди, завів дружбу з типовими фентезійними гномами, побудував великі міста і натхненно працював на користь ельфійської раси.
Тим часом мати Малекіта втомилася чекати, коли син навоюється невідомо за що, і почала діяти. Вона розвивала культи темних ельфійських богів, поступово створила цілу шпигунську мережу, керувала своїми культами. Так, наприклад, князь Аелтерін з Лотерна, союзницею якого давно вже була культистка задоволень Дамолієна, побудував щось дуже схоже на квінквіреми (величезні кораблі античного світу) і подарував їх Мораті. Та передала кораблі сину і почала підштовхувати його до повалення влади правлячого короля. Син упирався рогами, тупотів ногами, ліз воювати на північ, але нарешті знайшов собі цяцьку у вигляді магічної корони і вирішив, що ось тепер він стане королем.
Тим часом культи набирали силу, князь Аелтерін був викритий, і в його палац завітали гості. Завітали дуже невчасно. Там якраз відбувалась церемонія культу насолоджень. Дванадцять голих до пояса культисток стояли довкола купи знепитомнілих ельфів; одна з них, Дамолієна, голова культу, тихенько читала закляття. Здавалося б, зараз буде доросла сцена, але гвардійці спочатку закололи Дамолієну, а потім одинадцять інших культисток, чим зайвий раз довели, що підарасами ельфів називають справедливо. Аелтерін спалив себе живцем разом із будинком, мертвими тілами Дамолієни та її культисток, а також кількома живими, але сонними від наркотику ельфами всередині. Вражені фактом зради шляхетної особи, ельфійські шляхтичі вирішили, що терміново треба щось робити. Нічого кращого за війну проти культів вигадати не вдалося, але ніхто не наважувався вести в бій об’єднану ельфійську армію, аж доки не з’явився Малекіт. Він вирушив в похід, вломився в стару фортецю, де засіли культисти його князівства, і дізнався, що саме його мати керує культами.
Вгамувавши дупобіль, він зібрав нову армію, обложив столицю свого князівства, де зустрівся із повним арсеналом істот із комп’ютерної гри «Герої Меча та Магії». Після чого взяв свою мати в полон і віддав королю. А потім через кількасот років таки вбив його, вирізав ельфійських князів і епічно зафейлив свою перемогу, ступивши у божествений вогонь. Але залишився живим, щоб знову зустрітись у наступних книжках.
[ред.] Персонажі
[ред.] Малекіт
Князь Нагарріта, ельфійської Спарти, князівства, яке віддало багато життів і відстояло рідну землю і весь острів в боротьбі з демонами. Звик до зверхнього ставлення до всіх, кого зустрічав, мстивий, підступний, амбіційний. Хоча його амбіції вимагали правити всіма ельфами, проводив сотні років, розширяючи землі для нових колоній замість того, щоб скинути з трона правлячого короля. Лише коли його мати почала свою гру, Малекіт підключився, але, залишаючись без її керівництва, робив багато відверто дурних вчинків. Коли Мораті віддала йому владу над залишками культів, не зміг утримати контроль, через що вони знову розповзлись по всій державі. Коли врешті-решт вирізав ельфійських князів і їхні дружини, поперся у божествений вогонь, щоб "коронувати" себе. Обгорів, ледь вижив, відтепер не знімає чорний обладунок.
[ред.] Мораті
Мати Малекіта, дружина покійного Аенаріона Захисника, більш за все бажала влади, але не могла стати королем зі зрозумілих причин. Враховуючи те, що її син не поспішав здобувати корону, почала підривати суспільство. Відродивши віру в ельфійських богів, яких колись визнали темними, особливу пошану віддавала Атарті, богині задоволень. Налаштувала проти діючого короля багатьох князів, знайшла багатьох союзників, розгорнула цілу агентурну мережу. Навіть в тюрмі, якою для неї служив палац короля, знайшла своїх людей, один з яких допоміг Малекіту отруїти короля. Основний рушій сюжету.
[ред.] Дамолієна
Верховна культистка Лотернського культу насолоджень, союзниця князя Аелтеріна, союзника Мораті. З’явилася на кілька сторінок, де було дано опис церемонії культу. Перебувала під дією наркотиків, що підвищували чутливість. З одним ритуальним ножем у руці кинулась захищати Аелтеріна від кількох гвардійців, ведучи за собою послідовниць. Першим же ударом ледь не виколола око капітану гвардії(!) Каратрілю, але вже в наступну мить її саму проткнули мечем. Інші культистки, зі зброї у яких були лише довгі нігті, змогли убити двох солдат, перш ніж лягти поруч із Дамолієною. Ельфи втратили двох елітних гвардійців від рук 12 культисток, лише одна з яких була озброєна ножем, та і ту прирізали першою. Epic fail. Як і всі інші культистки Дамолієна була роздягнена до пояса; єдиним знаком її високого стану була шкура лисиці, яку вона носила на плечах.
[ред.] Аелтерін
Шляхтич з міста Лотерна, який за власні гроші побудував величезні кораблі, що стали справжньою загрозою для будь-якого флоту, і віддав їх Мораті. Не своєму місту, не залишив собі самому, а подарував Мораті. Потрапив під гарячу руку гвардійцю Каратрілю, встиг втекти у свій палац і заховатися за спиною Дамолієни. Ситуація цікава тим, що князь Аелтерін був як мінімум героєм двох важливих битв, де здобув ім'я і славу. Цей народний улюбленець героїчно доповз до ніг культистки, попросив її про захист, а коли та розлеглась на підлозі разом із своїми послідовницями, героїчно спалив і себе і палац, щоб не потрапити до рук короля.
[ред.] Друтейра
Ще одна культистка задоволень з незначного культу, яку разом із іншими культистками і послідовниками спіймали селяни і віддали на суд Малекіту. Той проявив милосердя, а потім використовував колишніх полонених, коли треба було керувати культами, які залишила йому мати. Друтейра із часом досягла високого стану серед майбутніх темних ельфів, користуючись магією, а не кидаючись на мечі з голими цицьками, як це робила Дамолієна. Завдяки все тій же магії ледь не звабила Каратріля, але у самий відповідальний момент зафейлила все, що можна, розкривши змову Малекіта. Втім, у останнього було достатньо солдат, щоб домогтись бажаного.
[ред.] Каратріль
Капітан гвардії з міста Лотерна, народився під час війни з демонами, його батьки загинули, а він вирішив піти в армію. Дослужився до капітана гвардії, очолив загін, який вирізав Лотернський культ насолоджень. Доповівши Королю про Аелтеріна і Дамолієну, став Герольдом Короля, супроводжував Малекіта в боях, а у вільний час виконував різні королевські доручення. Той факт, що король взагалі довіряв капітану гвардії зі столиці іншого князівства, не дуже лесно говорить про його, короля, розумові здібності.