Night Lords trilogy
Night Lords trilogy – трилогія, виконана півнчноірландським письменником Аароном Дембськи-Боуденом (АДБ) в жанрі космічна опера, яка розповідає про нелегку долю космодесантників-хаоситів у вигаданому всесвіті Warhammer 40000. Окрім трьох основних романів до складу циклу входять дві короткі розповіді та одна аудіокнига.
Зміст |
[ред.] Автор
Література Warhammer’у – річ доволі специфічна. Як і будь-яка література жанру космічної опери, вона не може претендувати на серйозність™, інтелектуальність™, культурну цінність™; в ній нема прихованого глибинного змісту, авторського посилу читачам або чогось схожого на вищезазначене. Цю трилогію не порадять читати школярам, по ній не писатимуть твори, не розбиратимуть на уроках образи головних і другорядних героїв... «Володарі Ночі» зацікавлять лише тих, хто обожнює космос, майбутнє, атмосферу безвихіддя або все це разом. Особливо ж ця серія буде цікава фанатам всесвіту Warhammer 40000, які знають всі тонкощі, і можуть скласти повну картину того, що відбувається на сторінках трьох романів.
Як не можна назвати трилогію шедевром, хоча і поганою її теж не назвеш, так і її автор, не будучи повним нікчемою, тим не менш не дотягує до звання метра літератури. Насправді він є одним із тих небагатьох письменників, які пишуть про події, що розгортаються у всесвіті Warhammer’у, щось відмінне від сюжету типового бойовика. Його персонажі мають кожен свою мотивацію, відрізняються від картонних фігур, які іноді з’являються на сторінках книжок інших авторів, а загальна атмосфера куди більш напружена. Не обійшлося і без недоліків. АДБшні герої виконані за одним і тим же шаблоном і мало чим відрізняються від своїх близнюків з інших його творів. Втім, якщо не читати всю вахо-літературу або всі книжки АДБ, цей факт залишиться непоміченим.
[ред.] Сюжет
Після поразки в битві за Терру ренегати розбиті і змушені тікати якнайдалі. Їх лідер Хорус загинув, легіони розпались, інфраструктура зруйнована, кожна банда виживає як може, і декому щастить куди менше, ніж іншим. Одна така банда, яку очолює одержимий демоном ватажок, на напівзруйнованому крейсері поспішає на війну. Це мало кому подобається, і багато хто висловлюється про це відкрито, бо з дисципліною ніхто не дружить, а ватажку якось похуй. Але перш ніж кинутись в бій, крейсер спочатку знаходить астероїд-уламок рідної планети членів банди і забирає з нього навігатора – людину, здатну рухати кораблі з надсвітовою швидкістю в місцевому пеклі – Варпі. Після цього банда бере участь в кількох битвах, які майже доламують крейсер, захоплюють космічну станцію з припасами для ремонту корабля, допомагають захопити цитадель Ордена космодесанту лоялістів, крадуть ще один корабель, втрачають попередній разом із ватажком і нарешті гинуть від рук Ельдар.
[ред.] Персонажі
[ред.] Головні
[ред.] Талос
Колишній апотекарій, один з улюбленців свого примарха, воїн з дефектом генного сім’я, через яке почав бачити майбутнє і повільно вмирати, хоча сам про це і не знав. Отримав прізвисько «Мисливець на душу» від свого примарха за те, що проти його волі кинувся за його вбивцею і таки наздогнав її, а потім буквально перетворив на дрібний фарш. Зневажає дисципліну, свариться із ватажком банди, керує загоном вояків («Когтем»), самовільно призначивши себе командиром. Добре знає, як облаштувати корабель, банду, але коли згодом стає ватажком, повторює всі помилки свого примарха і закінчує так само – смертю. Його диванні згадки про колишню велич зазвичай викликають нестерпний дупобіль всіх інших членів банди, які його слухають, а покер-фейсовий вираз обличчя у віідповідь на слушні питання типу «Чого ж тоді наш хворий на голову примарх нас ненавидів і знищив рідну планету?» змушують ледь не вибухати від люті.
Попри це, час від часу Талос постає перед читачем зовсім з іншого боку. Його рідна планета уявляла собою один величезний Детройт, тільки без темношкірих, сам він ще в дитинстві вбив продавця в магазині, де украв їжу. В дитинстві ж завів собаку, яку забив арматурою його найкращий друг, Ксарл, за те, що та вкусила його, коли він тикав її залізякою. Мати-одиначка Талоса, повія за професією, намагалася дати сину освіту, щоб віддати його в Легіон, аби лише він не закінчив як його батько. Це було зроблено, але коли ротний капітан вирішив провести парад на його рідній планеті, він не впізнав свою мати, яка вдерлася до лав космодесанту і благала подивитися їй в очі. Навіть коли поліція застрелила стару, він не зрозумів, що відбулося. Пояснили йому трохи пізніше, і цей момент він запам’ятав на все життя. Наприкінці, коли його благали не йти в безнадійну атаку на ельдарку 80 lvl, він сказав найепічнішу фразу всього циклу: «Я ненавиджу цей Легіон за те, у що він мене перетворив».
[ред.] Ксарл
Найкращий друг Талоса, хоча навряд чи когось серед персонажів цього циклу можна назвати справжніми друзями. Найкращий мечник легіону, він завжди був антиподом Талоса, пропонуючи йти уперед, а не згадувати про безславне минуле. Він ніколи не поділяв захоплення примархом, називаючи його тим, ким він і був – садистом, який вбивав лише тому, що міг. Залишався єдиним не заплямованим варпом в когті Талоса, загинув в першій частині третього роману, змусивши Талоса вперше за кількасот років пролити сльози.
[ред.] Кіріон
Хитрий, підступний, заплямований варпом. Від Бога Задоволень на ім’я Слаанеш отримав дар відчувати людські жахи. Полював на смертних членів команди, насолоджуючись їхнім відчаєм; іноді вбивав важливих членів екіпажу, після чого скидав всю провину на четвертого вояка когтю, Узаса. Загинув наприкінці циклу, попросивши Талоса не забирати його генне сім’я і не імплантувати його більш нікому.
[ред.] Узас
Колишній сержант четвертого когтю, який врешті-решт почав битися в першому як звичайний бойовий брат. Потерпав від головного болю, викликаного схильністю Узаса до служіння Кхорну, богу війни. Більшу частину часу не усвідомлював, що відбувається довкола, через що був ідеальним цапом-відбувайлом. За чергове вбивство, вчинене Кіріоном, був покараний і присуджений піти на смерть в ту ж мить, коли скаже Талос. В момент останнього в його житті прояснення розповів Кіріону, що про все здогадався, і негайно був атакований. Загинув від руки Талоса, який думав, що Узас остаточно втратив розум. Перед смертю намагався подякувати за звільнення від болю, та не зумів.
[ред.] Меркуций
Бойовий брат, який приєднався до першого когтя під час подій першого тому. Син шляхетної родини, відданий в Легіон, одвічний песиміст, вірив в розповіді Талоса про героїчне минуле, велич примарха і інші нісенітниці. Загинув разом із усією варбандою в останній книжці.
[ред.] Піднесений
Ватажок варбанди, приділяв дуже мало уваги дисциплині, обожнював бої в космосі. Значну частину часу спільним тілом керував демон, який лише зрідка заглядав у пам’ять колишнього видатного флотоводця, чиє тіло захопив. Після того, як Талос знайшов навігатора, положення Піднесеного похитнулось. Відкрита війна могла розколоти варбанду і катастрофічно знекровити, тому намагався вгамувати амбіції свого найпершого ворога дипломатичними зусиллями або хоча б вбити чужими руками. Загинув в кінці другого тому, коли опинився один проти майже двадцяти ворожих кораблів.
[ред.] Другорядні
[ред.] Септімус
Сьомий раб Талоса, колишній пілот вантажного корабля, який отримав пропозицію жити рабом або вмерти. Після захоплення в рабство був навчений керувати бойовим катером космодесанту, ремонтувати їхні обладунки та зброю. За свої корисні вміння отримав медаль, що гарантувала захист від імені усієї варбанди. Побував диверсантом на станції «Ганг», пригостив кулею свою тамтешню начальницю Ареллу, після чого відкрив доступ до ресурсів станції господарям. Зробив дитину навігатору, яку знайшов Талос, порадив свому господарю поїсти лайна, коли той прийшов його бити. Чудовий персонаж.
[ред.] Октавія
Еврідіка Мервалліон або просто восьма, восьма рабиня Талоса, захоплена ним на астероїді посеред космосу. Навігатор з далеко не найсильнішого навігаторського дому, не дуже вміла, але за відсутністю інших альтернатив... Швидко втомлювалась, часто просила про відпочинок, вела корабель через такі вирі енергії, що могла розламати його швидше за будь-якого ворога. Завагітніла від Септімуса, через що Талос жорстокого побив його, коли дізнався. Її син міг стати наступним Пророком, як іноді називали Талоса, але кінцівка все ще залишається відкритою.
[ред.] Нонус
Марух, дев’ятий раб Талоса, захоплений на станції Ганг. Робітник на конвейєрі, працював по 16 годин, майже втратив слух, набув кілька невиліковних хвороб, зарплати його не вистачало навіть на те, щоб зайвий раз відремонтувати телевізор. Окрім робочих обов’язків мав ще один – охороняти станцію, в Силах Безпеки якої служив. Facepalm. Помер від рук демона на кораблі своїх господарів.
[ред.] Арелла
Арелла Кор, дівчина-офіцер зі станції Ганг, типова АДБшна флотська жінка з усіма характерними рисами. Обов’язкове звання, вище за звання підлеглих, хоча воно і не назване, легка зневага до дисципліни – за як мінімум два роки на станції жодного разу не застебнула кітель на всі гудзики, демонструючи всім свої цицьки. Зробила це лише за кілька хвилин до того, як Септімус прикрасив її лоб аккуратною діркою від кулі. Її шаблонна сестра Янус Сіламор з книжки «Перший Єретик» спала з підлеглим (і теж загинула), друга шаблонна сестра – Лотара Саррін – напівлежала в командирському троні корабля, перекинувши ноги через підлокітник (поки що жива). Єдина розумна людина на станції, принаймні її підлеглі або просто мовчали (тому що своєю безпомічністю вони лише підкреслюють винахідливість командира) або готувалися допомогти атакуючим хаосітам. Запропонувала план зупинки корабля Володарів Ночі, після чого залишила свої мізки на стіні за спиною. Побачивши її мертве тіло, підлеглі миттєво втратили залишки ініціативи і дозволили себе перестріляти.
Як Арелла є шаблоном жінки-офіцера, так і Талос – шаблон хаосіта. Рефлексія, сумніви в правильності обраного шляху, суперечки з побратимами. Все це ви знайдете у Аргел Тала. Але не будемо відволікатись від даної трилогії.
[ред.] Делтріан
Магос Адептус Механікус, який служив Легіону вже довгий час і залишився служити Піднесеному і його варбанді. Серед інших Механікус виділявся тим, що не остаточно втратив деякі людські риси, хоча і не найкращі. Коли Талос привіз на борт корабля принцепса Імперського Титана, Делтріан винайшов Крик. У посудину з принцепсом він проводив електроенергію і час від часу бив того струмом. Від болю принцепс кричав, Делтріан закодовував крик і направляв його на сенсори ворожих кораблів або станцій. Вперше цей Крик було випробовано на станції Ганг, і випробування було вкрай успішним. Вийшли з ладу всі когітатори (комп’ютери) станції, вимкнулось світло, Марух не міг налаштувати телевізор, Арелла обливалась потом від тихої паніки, і навіть Септімус був вкрай здивований вигаданою Делтріаном зброєю.
Вдруге він випробував шокотерапію на дредноуті Володарів Ночі, який кричав від болю в своєму саркофагу, не даючи можливість Делтріану зрозуміти, що це за шум. На той раз його зупинили і дозволили дредноуту прокинутись. Що зайвий раз показує всю сутність Адептус Механікус – навіть якщо цього разу він створив шедевр, наступного разу чекайте обов’язкового фейла.
