Лінукс
|
| « | Only wimps use tape backup: real men just upload their important stuff on ftp, and let the rest of the world mirror it. | » |
Лінукс (Linux, Лінакс, Лінекс) - UNIX-подібна операційна система GNU/Linux з відкритим програмним кодом. Складається з ядра Linux і користувацького оточення GNU (це набір програм типу man, yum, iptables, які дозволяють користувачеві взаємодіяти з ядром), в обох випадках відкритість вихідного коду виноситься на перше місце, хоча ніщо не заважає використовувати програми з закритим кодом, хоч це вже буде єресь.
Ядро Лінукс пиляли і пиляються всі кому не лінь - близько 2/3 коду вносять зацікавлені контори (на першому місці RedHat, на другому різні виробники заліза - пишуть драйвери), решта - натовп задротів-ентузіастів.
Зміст |
[ред.] Насправді
Якщо бути прискіпливим, Linux - не більше, ніж ядро операційної системи - kernel. Однак, якщо анонімус має елементарні уявлення про роботу ОС, то він розуміє, що голе ядро використовувати майже неможливо. Для цього воно повинно бути скомбіновано з програмами користувацького оточення. Ця комбінація і утворює операційну систему. У випадку з "Linux" це буде називатися «дистрибутивом Лінукс» ( їх більше 9000). Що характерно, для простого смертного робота в різних дистрибутивах може відрізнятися не менше, ніж робота в Windows і одному з дистрибутивів Linux (хоча для лінуксоїда різниця є менш значною, оскільки базові принципи / базовий набір програм залишаються скрізь однаковими). Існують як дистрибутиви, орієнтовані на налаштування всього і вся за допомогою графічного інтерфесу, так і орієнтовані на роботу в текстовому режимі. Крім того, деякі дистрибутиви перезбирають під інше ядро (не Linux): наприклад, Debian BSD або Nexenta OS. Для користувача, основний поділ між популярними Лінуксами можна провести за системою пакетів яку той використовує, ті, що використовують deb пакети для установки програм (дистрибутиви які походять від Дебіана, наприклад, Убунту), або пакети rpm (ті що походять від Red-Hat, наприклад, Федора та ЦентОС). Та є й інші системи пакетів, і насправді, тру лінуксоїди збирають програми з сирців (./configure & make & make install).
[ред.] Історична пам'ятка
Свого часу Річард Столман (борець за вільне програмне забезпечення) намірився звільнити користувачів і написати повністю вільну ОС, для якої придумав назву GNU, що значило рекурсію «GNU is Not Unix». Спочатку написання програм для неї йшло непогано, проте з написанням ядра вийшли деякі ускладнення.
Тим часом расовий фінський швед Лінус Торвальдс під враженням від підручника Ендрю Танненбаума хіканув на кілька місяців, написав своє ядро з блекджеком та повіями, версії 0.01. При цьому користовувався i386 з 4 Mb пам'яті. До речі, назву Linux придумав не Торвальдс, а перші шанувальники нової осі, влаштувавши голосування по usenet. А ось пінгвін Tux був поставлений на місце символу авторитарним способом особисто Торвальдсом.
Все було б добре, але програми під ядро писати Лінус чи то не хотів, чи то не міг. А саме по собі ядро було нікому не потрібно. І тут Торвальдс раптово згадав про вже тоді гастролюючого зі своєю боротьбою за братство, рівність, Упячку FOSS Річарда Столлмана. «О!» - Подумав Торвальдс і прикрутив до свого ядра програми, які мучались тоді без ядра, написані в рамках проекту GNU.
Подивився на це Торвальдс і побачив, що це добре. «Чого вже розмінюватися на дрібниці!». І так на ядро була повішена ще одна розробка GNU - ліцензія GPL (що зобов'язувала всіх розробників цього коду, або відкривати його, або йти геть).
Засмутившись від темпів будівництва власного GNU Hurd ядра, і що він не став володарем звання творця першої повністю вільної ОС на базі i386 (тоді GNU Hurd єдиний проект портування ОС BSD на платформу i386, загруз в ліцензійних судових тяганинах), Річард Столман вирішив почати вимагати, щоб всі іменували систему не інакше як GNU/Linux (GNU slash Linux тобто), про що не лінується заявляти денно і ночно.
Проте з часом крім програм, написаних в рамках проекту GNU, у кожний з дистрибутивів увійшло over 9000 інших програм, й претензії Столмана почали здаватися цілком обґрунтованими. Однак виявилося, що більшості дистрозбирачів, що з'явилися трохи пізніше все це байдуже. Але знайшлися й ті, хто відгукнулися на його заклик. До їх числа належить і проект Debian [1], називаючи дистрибутиви Debian з ядром Linux і оточенням GNU «Debian GNU / Linux». Є ще Debian GNU / kFreeBSD з ядром FreeBSD і оточенням GNU і Debian GNU / з Hurd мікроядром.
Проте основним внеском Торвальдса в операційну систему було не саме ядро, а спосіб розробки, що одержав пізніше назву «базарного/колективного».
Нині вартість розробки аналога лише одного лінуксового ядра оцінюється приблизно в мільярд євро.
[ред.] Навіщо ставити Linux
| « | xxx: Полюбила я пінгвіна,
xxx: Не всього, а половину xxx: - Половину нижню, xxx: Яскраву, рухливу) xxx: Теж з лінуксом трахаєшся? |
» |
| — [2] | ||
Є думка, що при певному навику Лінукс можуть використовувати:
- Навіть користувачі, що застосовують комп виключно для: сидіння в інтернеті, слухання музички, перегляду фільмів, редагування документів тощо. У такому випадку можна встановити якийсь самоналагоджувальний дистрибутив (типу openSUSE, Ubuntu, Mandriva, Fedora) і отримати стандартну домашню робочу станцію з кнопкою пуск та вікнами, і яка сходу виконує вище наведені завдання. При цьому буде вимагати наявності мозку або танців з бубном для того щоб зробити вже більш нетривіальні дії.
- Користувачі, у яких бажання поставити Лінукс збереглося навіть після прочитання попереднього абзацу.
- Користувачі вбудовуваних систем. Лінукс встановлюється трохи менше ніж на всі вбудовувані системи, такі як маршрутизатори, телевізори, КПК, холодильники, журнали, супутники, роботів та інше. Нерідко робиться це нелегально (порушуючи ліцензію GNU, яка зобов'язує розкривати свій код), тим самим даючи можливість відпрацювати свій хліб з маслом юристам компанії.
- Користувачі мобільних телефонів на базі Android та деяких телефонів Nokia.
- Любителі поїбатися з компом, задроти, що не награвся в дитинстві з конструкторами. Таким як апофеоз можна встановити Slackware або Gentoo, і розважатися конфігуруючи/оптимізуючи свою систему. Варто сказати, що робота з операційною системою налаштованої під себе, може стати набагато комфортнішою. Однак не слід забувати, що, по-перше, вміння збирати заново ядро не робить тебе краще за інших - це вміє реально багато лінуксоїдів, а по-друге, слід добре подумати, перш ніж щось кардинально міняти в працюючій системі, не зробивши бекапа. Nuff said.
- Колишні користувачі Windows, яких почали неабияк виморожувати періодичні глюки цієї вашої вінди, що виникають через банальну криворукість її розробників, і які тепер згодні добровільно пожертвувати пару діб єблі на встановлення нової системи, яка надалі буде працювати доки не настане кінець світу.
- Небидло, якому за пляшкою яги промили мізки червоноокі друзі про те, що коли ті встановлять собі Лінукс, то будуть круті і їм будуть давати всі тян. Втім, встановивши нарешті Лінукс, чекати вони цього будуть дуже довго.
[ред.] Доступність для звичайних людей
Оскільки звичайна людина навіть не підозрює про наявність якихось там ядер, драйверів і консолей, плюси і мінуси будь-якої системи зводяться саме до набору доступного софту. На даний момент найбільш сумною ситуація Linux'a залишається серед популярних ігор (ігри в які грають, а не ФАПають на їх інтерфейс, в Linux вже давно є), популярного комерційного софта та іншої вузькоспеціалізованої хуїти, якою заробляють гроші. Справедливості заради відзначимо, що для 95% користувачів такі програми і не потрібні. Іноді може допомогти емулятор Віндовс "Wine" чи віртуальний комп'ютер VMware з тим же Віндовс. Вимоги ж середньостатистичних громадян післяшкільного віку, які полягають у закачуванні хентай, прона, відвідування вконтактиків та інших радощів робочого класу, Linux, на думку деяких, на сьогодні задовольняє трохи більше, ніж повністю.
[ред.] Відповідальна заява
Провідні аналітики в світі IT (за сумісництвом працюють в Microsoft) не перестають з піною біля рота стверджувати, що на даний момент використання Лінукс у професійній діяльності як мінімум невиправдане:
По-перше, як вже не раз цими аналітиками було доведено, сукупна вартість володіння системою на базі Лінукс може перевищувати таку для Windows (що при безкоштовності Лінукс викликає мимовільне щіто). Тут імовірно мається на увазі, що зусилля які будуть докладені щоб зробити потрібну користувачу систему будуть значно більшими, ніж отримати таку ж систему від ДрібноМяких, але готову. Але чомусь вони забувають, що користувач в такому випадку стає залежним від своїх власних вмінь і бажання щось зробити, а зовсім не анальним рабом якоїсь корпорації.
По-друге, для людей ряду спеціальностей (наприклад, графіка), під Лінукс вся ця вузькоспеціалізована хуєта навряд знайдеться. Проте існує овер 9000 людей, що використовують Linux, наприклад, в науковій роботі, оскільки змогли нарити там ПО для розрахунків і вона не варта сотні нафти [3].
По-третє, ті самі аналітики не припиняють нагадувати, що вільне ПЗ - не може бути добре, за все хороше треба платити і т. д. Ну і хай говорять... а караван іде.
[ред.] Підсумок
Віддаючи данину героїчній праці дрібномяких аналітиків, можна скласти такі рекомендації, які однак є дружньою порадою, не більше.
Лінукс краще не використовувати якщо ви:
- Геймер;
- Вузький фахівець, який використовує для роботи софт, аналогів під Лінукс якому немає в природі і який не працює під емуляторами віндовс;
- Вселяє страх і повагу співробітник Великої Корпорації або Корпорації Гламура.
Однак якщо ви:
- Програміст, web-розробник, якому потрібна надійна, передбачувана, здатна до вдосконалення система;
- Звичайний користувач, але який розуміє, що можна налаштувати систему один раз і користуватися нею довіку;
- Заїбали віруси і глючність вєнди;
- Не награлися в конструктори в дитинстві;
- Ви жалюгідний співробітник нікому не потрібною корпорації Google Inc [4].
... і при цьому готові викласти грошей за ОС трохи більше ніж нуль - то використання Лінукс вам цілком підходить.
[ред.] Правильна вимова
Через постійну плутанину у вимові назви ядра операційної системи та його власного імені Лінус Торвальдс записав аудіофайл з власною промовою такого змісту:
| « | - Hello, this is Linus Torvalds, and I pronounce Linux as [ˈlɪnʊks]. | » |
Варто зазначити, що цей запис отримав величезну популярність завдяки тому, що був використаний в як тестовий звук в alsaconf, який відтворюються для перевірки звукової плати.
Варіації цитати:
| « | - Hello, this is Linus Torvalds, and I pronounce SVN as git. | » |
[ред.] Лінукс і школота
| « | Але саме в 2008 році я став успішною людиною, все почалося з переустановки системи (коли я вдосталь награвся у відео ігри і вирішив поекспериментувати з комп'ютером, саме в цей період у мене з'явився доступ до інтернету). І пішло поїхало я став світитись в школі, став спілкуватися з викладачем з інформатики, і на початку 2009 я встановив Linux і став досліджувати. | » |
Деякі школярі, прочитали про лінукс, як про круту мега-систему і вирішили стати хакерами, потішити своє ВВВ, а також показати однокласникам свою неймовірну крутизну, вирішують вставити собі Linux в дуалбут з Windows. Так як школяр ставить систему тільки для того, щоб показати, що він не такий як всі, а мізків і бажання на читання документації та налагодження Слаквар, Gentoo немає, часто вибираються такі дистрибутиви як Суcя, Убунту і Мандріва з типом установки - 5 разів натиснув на ліву кнопку миші - все встановилось. При цьому іноді примудряючись видалити всі свої дані, не розібравшись з розбивкою диска, на цьому зазвичай нубські експерименти і закінчуються. Характерні ознаки:
- Називає Windows виключно образливими, на його думку, іменами, такими як: faildows, маздай, ЗЛО і т. п.
- Сперечаючись з прихильниками Вінди, часто наводить аргументи: «А ти бачив її код?», «В разі чого я можу сам дописати необхідний функціонал!» І т. п. При тому, що гарантовано, якщо і дивився сирці, то ніхуя в них не зрозумів.
- Багато і без толку заново встановлює систему, пробуючи різні дистрибутиви. Після того, як налаштував один, зносить його і починає все з початку з іншим дистро.
- Особливий різновид останнього пункту, встановлює в пакетний дистро-пакет іншого формату або методом ./сonfigure & make & make install. Деякі серйозно вірять, що оновлення Linux - це поставити нову версію поверх старої. І, природно, при цьому затирають /home, /etc, /var, так як не розташували його на окремому розділі.
- З гордістю описує труднощі налаштування своєї системи.
- Кричить, що консоль тру, при цьому навіть не знає як через неї зняти образ з CD
-диска, і прімонтувати його до фс.
Прикладом сферичної червоноокої школоти у вакуумі служить Денис Попов, який зумів відростити рекордно великий ВВВ. Хоча тут варто зазначити, що співвідношення школярі / студенти на лінукс набагато нижче ніж на вінді.
[ред.] Linux і тролінг
Крім використання в якості ОС, з самої своєї появи Linux використовується як знаряддя тролінгу. Срачі і холівари супроводжували його всю історію. Сам факт розміщення Торвальдсом інформації про свою нову ос у конференції comp.os.minix (конференцій присвячених linux тоді ще не було), викликав баттхерд у Ендрю Таненбаума, після якого він перший в історії виступив із заявою про те, що Linux не потрібен, обговорення вилилося в епічний срач, який нині є частиною історії [5]. Багато ключових фігур світу Open Source люблять тролінг і з задоволенням ним займаються, так перше що бачить глядач під час перегляду фільму Революційна ОС, це розповідь Еріка Раймонда про те як він класно затролив IRL одного з представників Microsoft. Ну а що ви хотіли від системи створеної «Just for Fun»?
Виходячи із вищенаведеного, не дивує той факт, що практично на будь-якому ресурсі присвяченому цій ОС, обов'язково тусуються тролі, і періодично спалахують холівари.
З відносним підвищенням популярності (5% за найоптимістичнішими оцінками) холівар Linux vs Windows став офіційною дисципліною Спеціальної Олімпіади.
Реклама Лінукс
|
Типовий троллінг віндузятніков і яблучників
|
Хороша годна пропаганда
|
Лінукс в красі
|
[ред.] Трохи про дистрибутиви
Успіх експлуатації дружніх до користувача дистрибутивів, таких як: Fedora, SuSe, Ubuntu, Debian з усім зоопарком їх форків, залежить від везіння і екзотичності встановленого у вас заліза. Є ймовірність, що встановиться і буде працювати нормально, і все що треба буде зробити це налаштуватися парою кліків. У цьому випадку слід погладити себе по голові за вибір не найпаскуднішого або рідкісного заліза і користуватися, не забуваючи робити апдейти - це не тільки свіжий софт, а й виправлення багів. Альтернативна думка: відомі випадки, коли апдейти додавали нові баги, особливо небезпечні в цьому плані пакунки, чий номер версії закінчується цифрою «0» (наприклад Firefox 3.6.0). Тому не заважає хоча б зрозуміти як відкотити установку пакета-шкідника.
- Ще однією особливістю саме цих типів десятеро є те, що відразу після релізу стабільність десятеро приблизно відповідає беті вінди. Бо цільова аудиторія вимагає свіжих свистоперділок. Тому краще відразу не апдейт, а почекати 2-3 місяці або бути готовим до даунгрейду.
- Debian - дистрибутив, в якому можна регулювати ступінь червоноокості в досить широких межах. Це можна зробити через наявність як мінімум трьох одночасно існуючих гілок. Stable - дійсно стабільна і не глючить, проте придивившись - виявляєш, що встановлений софт приблизно одно-дворічної давності, якщо потрібно щось новіше - доведеться підключати testing і sid. Стабільність, природно, впаде до рівня другого сервіс-пака вінди, і релізу вінди відповідно. Якщо раптом захотілося най-най-свіжішого софту, то доведеться освоїти такі команди як apt-get source + uupdate + debuild.
- Має близько десятка варіантів установки, починаючи від варіанту, в якому по дефолту встановлюється купа непотрібної хуїти, як в user-friendly дистро, і закінчуючи варіантом установки по мережі або з дискетки, де вже треба непогано знати матчасть.
- Тому що це один з найстаріших дистрибутивів Лінукса, має фічу перезбирання всієї системи однією командою: apt-build world.
- Дистрибутиви для гиків: Arch, Gentoo, Slackware вимагають посидючості, читання мануалів і розуміння що робиш, але грамотно зібрані, працюють як швейцарські годинники, крім того, якщо юзер зумів подужати процедуру установки, то подальша настройка не викличе особливих проблем. Якщо ти гік/нерд, то став щось з цього і не сумнівайся. Якщо коротко:
- Gentoo - дистрибутив для бажаючих мати систему, оптимізовану під апаратну конфігурацію СВОЄЇ машини, в теорії це дає приріст продуктивності 1-2%, на практиці це тривалий процес встановлення та оновлення всього ПО (бо все збирається з вихідних текстів), і незручність в управлінні програмним забезпеченням.
- Slackware - однієї з основних фішок, як не дивно, є відсутність контролю залежностей: у підсумку можна уникнути ситуації, коли для установки маленької проги скачується купа всього непотрібного, однак на практиці обертається скаженною траханиною з ручним задоволенням залежностей. Дистрибутив тільки для тих, хто знає що йому потрібно і в якому обсязі.
- Arch - дистрибутив для бажаючих мати систему, зібрану своїми руками під власні потреби, але не хочуть витрачати час на тяганину із залежностями / компіляцією. Окрім іншого славний своїм wiki.
Також користуються популярністю дистрибутиви похідні від RedHat, rpm-базовані, наприклад, CentOS який збирається з вільних пакетів корпоративної платної версії RedHat і часто встановлюється на web-серверах.
Решту зоопарку перераховувати не будемо - ніякої статті не вистачить. Різноманіття дистрибутивів Лінуксів пов'язане в першу чергу різницею задач які перед ними на перед ставляться, одні для серверів, інші для домашніх комп'ятерів, одні для офісу, інші для мультимедіа, але при бажанні будь-який дистрибутив у процесі використання можна перетворити функціонально на інший. Тому лякатись такої їх великої кількості не варто, цілком можливо ви створите свій власний з часом.
[ред.] У чому насправді різниця між * nix і Windows
Пристрої файлової системи / API / формат виконуваних файлів та інші розумні слова насправді принципового значення не мають. Різниця - у підході до взаємодії з користувачем. У Unix-like робота йде за схемою «від розуміння суті процесу - до дії»: щоб зробити, треба розуміти як влаштовано те, з чим ми працюємо. Якщо розуміння немає - спочатку читаємо документацію. У віндовс схема інша: «я знаю ДЕ щось знаходиться (куди натиснути, яку галочку зазначити), я роблю».
Пруф: курси підготовки дрібном'яких - тонни паперу на тему того, куди треба клацати мишкою, розбавлені скупими абзацами на тему того, що ж там усередині за цим відбувається.
У результаті: вінда і написаний для неї софт легше і швидше розгортаються / настроюється. Зате при появі серйозних проблем починається шаманство наосліп. *nix вимагає набагато більше зусиль на освоєння та розгортання. Але у випадку проблем, як правило, можна досить швидко знайти причину, тому що ти розумієш ЯК воно працює.
Стабільність обох систем, при наявності прямих рук і відлагоджених мільйонами користувачів дистрибутивів, приблизно однакова.
Істотна різниця полягає в методах налаштування системи та робочого оточення користувача. 95% всіх дій з налаштування системи і софту в вінди полягають в установці @ зняття чекбоксів, радіокнопок і виборі параметрів зі списку. При цьому як не парадоксально, коментування налаштувань досить примітивне. Інші 5% припадають на випадки важкого травматичного настроювання допомогою редагування реєстру, локальних політик і конфігураційних файлів. У Лінуксі ж налаштування робочого оточення через гуй і конфігураційні файли приблизно 50 на 50 (або повністю в консолі за бажанням).Причому файли налаштувань, як правило, докладно прокоментували самі розробниками, та ще й з прикладами.
