Ґ-срач
Ґ-срач — вічна дискусія поміж українцями, коли треба писати в певному слові чи словах ґ. а коли - г. Загалом це стосується лише запозичених слів, тому срач не має дуже великого масштабу. Але все ж таки час від часу спалахують жваві суперечки щодо доцільності вживання.
Зміст |
[ред.] Довідка з історії правопису
Насправді, як тобі не дивно буде взнати, безосібний, це дуже давній срач. Причому срач між двома писемними традиціями нашого народу - галицькою та наддніпрянською. І як ти розумієш, куме, уболівання за ґ є органічною частиною галицької української, на традицію запозичення якої вплинула польська мова. Наддніпрянські ж українці іншомовні слова адаптують моментально. G перетворюється на рідне г, яке дісталося нам у спадок від давніх скіфо-сарматських народностей.
Цікавий факт, що Харківський правопис був затверджений зі збереженням передачі запозичених слів згідно з галицькою традицією. Але в той же час основний пласт складала наддніпрянська традиція, яку подекуди вилучили в подальших правописах (наприклад, и на початку слів перед н, закінчення -и в родовому відмінкуі менників третьої відміни на -ть, а також п'яти винятків). Зате повернули наддніпрянську традицію передачі іншомовного G, яке є ближчим до народу (самі походіть послухайте селян на Наддніпрянщині - плюньте авторові в лице, якщо почуєте ґекання).
Україновірна стаття з приводу Ге? розповідає про нюанси вживання сабжу навколо Глевахи.
[ред.] З приводу в інтернетах
[ред.] Стара нова літера Ґ : в яких словах вона вживається?
Літера Ґ була знову введена до української абетки в 1993 новим, третім виданням Українського правопису. Вона передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний [ґ].
Ця буква присутня в порівняно невеликій кількості власне українських, діалектних, запозичених та звуконаслідуваних слів.
Ще в школі вчили: ґрати, ґава, ґанок, ґудзик...А ще де вона зустрічається?
Словники подають такі характерні вживання цієї літери:
ґанок р. -нку
ґандж, р. -у
ґатунок, р. -нку (моск. сорт)
ґвалт, -у - насилля, у москальських вигуках "Шухер!", "Караул!"
ґедзь - моск. Овод, слепень
ґелґотати - розмовляти по-гусячому
ґиґнути (Царство Небесне)
ґирлига (пастуша палиця)
ґлей (вишневий клей, а також левел глини, що не пропускає воду)
ґніт (у лампі, у вибухових пристроях, напр. "бікфордів ґніт"), р. -та
ґоґель-моґель - таки-да, єурейська ґамка, збите яйце, за смаком чи з цукром, чи з сіллю
ґрати (рос. решётка) - на відміну від грати - лабати музон, або у плейстейшн
ґранчак - нє, ну оце кльовий приклад сабжу
ґречний - те ж, що шляхетний
ґуля (наріст на тілі)
ґяур (зневажливе звернення бабаїв до небабаїв)
джиґун (це роз'їбай чи опєздал по-простому)
Ґалаган (прізвище)
Ґудзь (прізвище)
Ґданськ (також - Гданськ)
Ґібралтар (також - Гібралтар)
Ґренландія (також - Гренландія)
Крім того, букву Ґ також вживають в деяких іноземних іменах та прізвищах: Ґете, Ґарібальді
http://www.ukrspell.com.ua/articles/g.html
[ред.] Випадки, в яких вживання літери ґ недоцільне
- Коли мові-джерелу (чеській, грецькій, арабській) звук ґ маловластивий (як і українській; незважаючи на те, що, можливо, в давні часи чи в певних діалектах тут вимовлявся звук ґ): Гея
Ґея, ЄвгенЄвґен(але з німецької те саме ім'я Ойґен, тут ґ закономірна), аль-Газаліаль-Ґазалі.
- Китайський носовий сонант передається літерою н (твердий) або нь (м'який) — без г і без ґ: Куньмін
Кунмінґ.
- Коли слово, або його складова частина є спільними для мови-джерела і української, і по-українськи вимовляються зі звуком г: Новгород
Новґород, ГромовҐромов. Це стосується і слів неслов'янського походження: Страсбург (пор. укр.: бургомістр), хоча по-французьки Страсбур, а по-німецьки Штрассбурґ.
http://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Правила_перекладу/Вживання_Г_та_Ґ
| ||||||||||||||||
