Московитський діалект

Чудово! У статтю завжди можна щось додати, це можеш зробити навіть ти! Але це якісна стаття, тому не редагуйте її без підстав, краще читайте і насолоджуйтесь. Або зробіть щось корисне.

Московитський діалект. І мій мозок розірвало. Усупереч сподіванням ця стаття спричиняє дупобіль не в москвинів, а у хохлів-малоросів. Чому б це?

Музика для правильного настрою

На московитском диалекте, если вы московит.	Балтыйскім дыялектам, калі вы беларус.
Московитский диалект	Маскавітскі дыялект

Московитський діалект(також москвинський, москальський, суздальський, заліський чи чудський) - один з шести крупних діялектів української мови. Історично сформувався набагато пізніше літературної руської(14-15 століття), але тим не менш вважається носіями ледь не панівним. Загальна характеристика діялекту зводиться до значного псування української вимови, хоча написання при цьому часто збігається з українським.

Зміст 1 Історія виникнення 1.1 Мовні запозичення 2 Діалектні відмінності 2.1 В московитсьому діалекті зникли такі можливості української мови 2.2 Руська мова 2.3 Приклади московитського діалекту 3 Поширення 4 Сучасний статус 5 Способи позбутися звички чи вродженого комплексу використовувати московитський діалект 5.1 Список знайдених слів, фонетично-зіпсованих з відображенням на письмі 5.2 Московитський діалект та російська мова 5.3 Висновок 6 Цікаво знати 7 Примітки

[ред.] Історія виникнення

«	...російська бере свій початок в українізованій слов`янській – книжній мові Х – XII століть. І зобов`язана саме православній церкві, разом з якою церковнослов`янська мова прийшла в Русь.	»
— Володимир Ільченко "Звідки взялася російська мова?"

Діалект почав давати паростки вже після завоювання русинами та зрусішання фіно-угорських племен залісся. Але виокремлюватися як окремий діалект, почав лише з від'єднанням від Руси Суздальської землі. Як можна прочитати у Ключевського:

«

...акающие говоры Великороссии образовались при обрусении чудских племен. Восточные инородцы, русея, вообще переиначивали усвояемый язык, портили его фонетику, переполняя ее твердыми гласными и неблагозвучными сочетаниями гласных с согласными. Обруселая Чудь не обогатила русского лексикона: академик Грот насчитал всего около 60финских слов, вошедших большею частью в русский язык северных губерний; лишь немногие подслушаны в средней Великороссии, например пахтать, пурга, ряса, кулепня (деревня). Но, не пестря лексики, чудская примесь портила говор, внося в него чуждые звуки и звуковые сочетания....".

»

[ред.] Мовні запозичення

Основна стаття: Московитський діалект/Мовні запозичення

Взагалі, якщо наддніпрянський та західний діалекти формувалися на народній основі, певний час будучи навіть офіційною мовою Великого Князівства Литовського, то московитський усебічно піддавався впливу церковнослов'янської мови з лексичного боку(наповнення московитської лексики болгаризмами та архаїзмами). До них належать, наприклад, такі звичні слова, як "вещь", "время", "воздух", "восторг", "глагол", "изъять", "награда", "облако", "общий", "сочинить", "тщетный", "чрезмерный" і багато інших, частина з яких співіснує із властиво руськими дублетами, що відрізняються від церковнослов'янських за значенням або стилістично, порівняємо (церковнослов'янське слово подається першим): влачить/волочить, глава/голова, гражданин/горожанин, млечный/молочный, одежда/одёжа, разврат/разворот, рождать/рожать, страж/сторож й інші. З церковнослов'янської в діалект запозичені й окремі морфеми (наприклад, дієслівні префікси "из-", "низ-", "пред-" и "со-") і навіть окремі граматичні форми — наприклад, віддієслівні дієприкметники (порівн. церковнослов'янські за походженням дієприкметники "текущий" або "горящий" з відповідними їм московитськими формами "текучий" і "горячий", що збереглися в сучасному діалекті як прикметники зі значенням постійної властивості) або форми дієслів типу "трепещет" (із невластивим українським формам чергуванням т/щ, порівн. московитське "хохочет" або "лепечет"). За своїм лексичним складом сучасний московитський діалект є в багатьох відношеннях близький до південнослов'янської болгарської мови. При формуванні лексичного стандарту інших діалектів літературної мови вплив церковнослов'янської (староболгарської) був меншим, подекуди взагалі зникаючи. Згідно з сотнеслівними списками базової лексики Сводеша московитський діалект є набагато ближчим до наддніпрянського та балтійського (відповідно 86% та 92% спільних слів), ніж до південнослов'янської болгарської мови (74%). Щоправда, незважаючи на розходження в граматиці, загальна для болгарської мови й московитського діалекту лексика в сучасній художній літературі становить близько 60% і доходить до 80% у публіцистиці.Загалом церковнослов'янські елементи пронизують всю структуру московитського діалекту – фонетику, морфологію, словник, стилістику – в незрівнянно більшому ступені, ніж, наприклад, латина – сучасну італійську мову.

«	...стає зрозумілим, чому російська мова прийняла слов’янізми, а українська – ні. Адже формування етносів і, відповідно, мов відбувалося в різні періоди: до приходу старослов`янської мови в Русі вже сформувався етнос із своєю мовою, на яку іншомовні елементи навіть упродовж кількох століть взаємодії в «мирних умовах» не могли справити істотного впливу. На північ від Русі консолідація різноетнічних елементів відбувалася пізніше – під зовнішнім тиском, який супроводжувався прищепленням віри та «її» мови.	»
— Володимир Ільченко "Звідки взялася російська мова?"

Назараз болгаризми з неповноголосими, що витіснили повноголосі аналоги староукраїнської мови(град-город, мразь-мороз, мрак-морок, сладкій-солодкий, храбрый-хоробрий) проникли навіть в наддніпрянський діалект та активно захищаються особами, що не вчили історію мови далі ніж після 1922-ого року. Також багато хто з прихильників "Живаґо вєлікарусскаґо язика" активно стверджує, що московитський діалект є ближчим до староукраїнської, аніж наддніпрянський, бо у ньому присутнє більше слів з неї і ніби ближча фонетика (хоча це так лише під дулом москальськоїросійської гвинтівки).
На фонетику та структуру північно-московитських балачок великий вплив справили фіно-угорські мови (мерянська, мокшанська, більшість балтійсько-фінських, частково — комі та марійська мова).

[ред.] Діалектні відмінності

Московитський діалект має виразні відмінні риси у фонетиці, морфології та лексиці.
У фонетиці такими особливостями є наявність "ро", "ло" і "ре", "ле" в коренях слів між приголосними на відміну від наддніпрянського та західного діалекту, де вживаються «ри», «ли» і «ри», «льо» (моск. "крошить", "глотать", "тревога", "слеза", надд. "кришити", "глитати", "тривога"), вимова сполучень м'яких зубних і шиплячих з [j] при довгих м'яких приголосних в інших діалектах (моск. "платье", "судья", укр. "плаття", "суддя"), вибухове [g] при фарингальному [ɦ] в наддніпрянському діалекті (порівняти моск. "город" ['gorat], надд. "город" [ɦo'rod]). У московитському діалекті кінцеві приголосні оглушуються. Набагато менше, ніж в інших, використовується фонетичний закон милозвучності (для зменшення збігу голосних або приголосних): моск. иду к ней — пришел ко мне; иду с ней [нею] — пришел со мной; под нами — подо мной, в наддніпрянському: чергування сполучників і — й, прийменників у — в — уві, дієслівних часток ся — сь, фонетичне модифікування прийменників з — зі(зо) — із, під — піді — підо, к — ік, часток би — б, сполучників хоч — хоча, же — ж, префіксів від(віді) — од; з — зі — із тощо, також чергуються початкові літери коренів слів: іти — йти, Іван — Йван, весь — увесь, ще — іще, там — отам, ця — оця, йон-іон. У московитському діалекті поширене "акання" (вимовляють ненаголошену о як а збоченці). Також поряд поступово стає очевидним наближення до "якання". Не буде дивно, якщо через сторіччя літературною Великоросійською правильно буде саме "Чяво?".
У морфології такими особливостями є відсутність кличного відмінка (моск. "брат!", "сын!", надд., зах. "брате!", "сину!"), хоча у розмовній мові при звертанні до людей по-імені вживаються форми з нульовим закінченням (моск. "Гена" — "Ген!"), відсутність чергування "к", "г", "х" з "ц", "з", "с" у відмінкових формах іменників (моск. «нога» — «на ноге», надд. «нога» — «на нозі»), широке розповсюдження форми називного відмінка множини з закінченням -а(-я) під наголосом у іменників не середнього роду (моск. «учителя́», надд. «вчителі́»). На відміну від московитського, в наддніпрянському діалекті| 4 часи дієслів, а не 3 (поряд з минулим, теперішній та майбутнім — давноминулий, «я був ходив»), три числа, на одну дієслівну та іменникову форму більше, збереглася четверта відміна, суттєво багатше суфіксальне словоутворення.

[ред.] В московитсьому діалекті зникли такі можливості української мови

Іменник:

• Число: Двоїна;
• Відміна: ІV-та;
• Відмінок: Кличний;
• Лексика: Певна кількість слів з повноголосими змінилась на слова з неповноголосоми;

Дієслово:

• Час: Давноминулий;
• Форма: Спонукальна, перша особа множини (себто - будьмо та будемо - будєм);

Прикметник:

• Суфікси пестливості;
• Щонайвищий ступінь порівняння (утворюється додаванням що+найвищий ступінь);
• Закінчення ого в родовому відмінку (вимовляються як [аво] чи [ава]);

Загальна фонетика:

• Звук [о] в ненаголошеній позиції;
• Починає зникати звук [е] в ненаголошеній позиції;
• Відсутня (майже відсутня) милозвучність:

1. і-й (та)
2. у-в (ув, уві)
3. ся-сь
4. з-зі(зо)-із
5. під — піді — підо
6. к — ік
7. би — б
8. хоч — хоча
9. же — ж
10. від(віді) — од;

• Немає пом'якшених шиплячих, хоча на письмі вони все ще показуються;

Загальна граматика:

• Надзвичайно часте пом'якшення гортанних, чого ніколи не допускала давньоукраїнська мова

1. Відсутнє чергування г-з-ж, к-ц-ч, х-с-ш іменникових відмінків при м'якому закінченні
2. Слова "гибель", "Киев", "хитрый", "кидать"...
3. У московитському діалекті збігаються форми позначення іменника та дієслова процесу:

поведінка - поведение
поводження (від поводитись) - поведение

[ред.] Руська мова

У 1596-ому році, вчитель, учений, церковний діяч Великого Князівства Литовського, Руського і Жемайтіського, Лаврентій Зизаній видає у Вільно "Лексис" – перший друкований словено-руський словник на 1067 слів. Якимось дивом автор перекладає для руської людини такі незрозумілі слова як "врємя", "воі(ї)н" та інші, які ви можете бачити нижче.

блю́до - ми́ска
бл̃агопрiятный - до принятія лáцный, и тьíжъ вдячный, ми́лый
брáкъ - женитва, весéлъе
вóинъ - жолнЂр
враг - вóрогъ
вреди́тель - шкодца
врéмя - чáсъ
влáсть - влáда
господствýю - панýю
дЂяніе - спрáва
дЂ́ло - учи́нок
жáжду - прáгну, пи́ти хочỳ
желáнїе - пожадли́вость, хоть
жи́лище - мéшканьє, дóмъ
жáтва - жни́во
заключéніе - zамкнéнье
искушéнїе - досвЂдчéнье, прóба, спокýса
Для мешканців XVI сторіччя, що розмовляли на руській мові, незрозумілим було навіть слово "ікона", бо автор словникаперекладає його як: и́кона - ώбраzъ
касáнїе - дотык
коли́чество - кóлкость
ковáрство - хи́трость, дóвтЂпълéсть, зрáда
лицемЂр - ωблудный
лицè - осóба
лýчшїй - лЂ́ппшїй
мéсть - пóмста
мóлва - гóмонъ, гук ωт мóвы людскои, óкрик и тыж трвóга
мрак - мóрокъ
мЂ́лъ - вапнò и тьíжъ крéйда
наваждéнїе - zваджéнье
накаzáніе - кáране наýка, научáнье наупоминáнье
небрегỳ - недбáю
наслЂ́діе - ωдЂдичене, спáдок
наслЂдник - дЂ́дич
немóщный - немóцный
неприкосновéный - недоткнéный
недостóйный - негóдный.
орýжіе - брóнь, zброя
оупотребляю - оуживáю
оукаряю - ωсмЂвую
пáкость - перешкóда
плЂ́нник - неволник в пóлонЂ вzятый
прилежáніе - пи́лность
побЂ́дник - zви́тяжца, ри́церъ
роптáнїе - нарЂкáнье
раб - невóлникъ
Також автор перекладає для руських людей незрозуміле слово "сапог": сапóгъ - бóтъ
съвЂ́тъ - рáда, порáда
съвЂтую - рáджу
сквózЂ - скрózь
свЂди́тельство - свЂдóцъство
свЂди́тель - свЂ́докъ
слáдость - солодкость
слýчай - трафýнок притрафлене, примЂт
сóвЂст - сумнЂ́не
смирéнiе - покóра, понижéнье
тщеслáвіе - порожняя слáва
тáю - ростóплююся
требовáнїе - потрéба
труд - прáця
трудолю́бїе - кохáньеся в прáци
хрáбрость - мóжность, дýжость
ωтрицáнїе - ωтмЂ́тованье
Цáръ - крóль
шéствiе - хожене
юнóша - пáрубок, младéнецъ

Даний факт свідчить не лише про те, що інтенсивне насадження церковнослов'янської мови на північних землях колишньої Руси зродило попит на подібний продукт, а і про те, що наприкінці 16 сторіччя(1596!!!!!) основна маса лексичних відмінностей між сучасним надніпрянським та московитським діалектом була не зрозуміла. Ба навіть більше - сприймалася як іноземні слова^[1].

[ред.] Приклади московитського діалекту

Декілька найтиповіших прикладів використання діалекту:

«

Fuckin fuck, хули привязался, ты бля, с животной фамилией? Пятница в моей религии - священный день, мои боги предают тебя анафеме, еблоид, тебе понятно?

»

«

Анальчик иди ко мне родной, я тебе чучу запиздрючу. Смешно, я аж плякал )))))

»

«

Это не поможет мне засунуть свою здаровую балду в маленький кошачий анус, посоветуй что нибудь (

»

«

Соблазнительные интим стрижки -это твое мощное оружие!

»

Трохи канонічного:

«

Убѣйся объ стѣну нахъ!

»

[ред.] Поширення

Діалект набув поширення, завдячуючи переважно зусиллям товстого тролінґу московськими царями численних земель та придворним історикам, які своїми працями затвердили стереотип, неначе Україна до Русі має відношення опосередковане, в той час, як Московія - найбільш пряме (З цього приводу навіть назву взяли - "Росія", Русь з грецької).
Загалом впродовж історії ми бачили неспинне розширення меж вживання діалекту. Чому Московія прагне замістити своїм ущербним діалектом більш багатий наддніпрянський чи західний дізнаєтесь у статті москальська ментальність.

[ред.] Сучасний статус

Наразі активно форситься московським урядом як "загальнозрозумілий". Фактично, є офіційним у, відповідно, Московії, Білорусії, Казахстані та Киргизстані і прагне бути нав'язаний Україні. Численні промосковські партії, такі як Партія регіонів, Прогресивні соціалісти, з якогось диву хочуть діалекту державного статусу.

[ред.] Способи позбутися звички чи вродженого комплексу використовувати московитський діалект

Сучасна наука терміново рекомендує переходити на більш багаті балтійський, наддніпрянський, західний чи хоча б русинський або кубанський діалекти. Уся справа в тому, що, оскільки руська(українська) мова не є для московитів природною, вона з плином часу піддається усе більшій редукції, доказом чого є не тільки втрата багатьох ґраматичних категорій, а й сучасне нехлюйське ставлення до фонетики, де у вимовленні, а відповідно і аматорському письмі слова втрачають звуки. Наприклад, "слышишь" перетворюється на "сышишь", а якання і акання стають таки очевидними, що фразу "слышишь, чего не понятно то" вже навіть пишуть як "сышыш, чяво няпанятна та", причому звук [в] у слові "чего"(мара якась) теж піддається редукції, у результаті чого ми отримуємо "чя'о". Цілком можливо, що з плином часу(безумовно дуже довгого періоду, але кінечного), московмиський діалект стане настільки саморедукованим, що сумнівів у його подальшій історичній долі(повному і безповоротному зникненні) не залишиться. Тому рекомендуємо переходити на інші мови (для московитів бажано близькорідну - фінську чи угорську, бо мов мещери та муроми не залишилося) та позбуватися акценту.

[ред.] Список знайдених слів, фонетично-зіпсованих з відображенням на письмі

зіпсоване моск.	офіційне моск.	літературною українською
сышишь	слышишь	чуєш
сотрит	смотрит	дивиться
виш?	видишь?	бачиш?
панимаш?	понимаешь?	розумієш?
грит	говорит	каже(говорить)
чаек	человек	людина

[ред.] Московитський діалект та російська мова

Серед населення Московії побутує думка, що московитський діалект - то не діалект, а повноцінна мова. Насправді т. з. "російська мова" - мем у стилі форсед російської пропаґанди на Україні та в усьому світі. Вся суть у тому, що, аби повести за собою нарід, необхідно вигадати якусь велику ілюзію. От і вигадало керівництво спочатку, що Московія то не Московія, а Росія (переклад з грецької, якби сказали Русь - ніхто би не повірив), потім байку про Великоросійську мову. Навіть кілька разів забороняли, та як кажуть "ні, не огидно, що природньо...", от і наддніпрянський найповніший діалект не вмре завдяки своїй красі та природності, чого не можна сказати про діалект московський, який якби його не форсили, давно би сконав у власній нікчемності.

[ред.] Висновок

Пора, прийшла пора зробити остаточний висновок щодо всього цього мовного питання. Тож:

1. З вищенаведених фактів очевидно, що за майже 600 років існування діалект не зміг створити абсолютно ніяких нових граматичних категорій чи морфологічних одиниць(афікси - корінь, префікс, суфікс...). Більше того, багато категорій, перейнятих у Русі разом з мовою, вилучилися з вжитку суздальців за ненеохідністю. Усі інакші від української лексичні одиниці були запозичені або з болгарської через церковнослов'янську або з мов фіно-угорських племен тих земель. Інші ж - скалічені українські(рус. "роз" - моск. "рас"). Навіть ті скорочені форми прикметників збереглися в розмовній мові, хоча так, у СУЛМ представлені скупо(повен, кожен, жоден).
2. З вищенаведених фактів зрозуміло, що переважну відмінність у сучасній лексичній структурі між руською(українською) та т. з. "російською мовою" складають слова, запозичені з інших мов. Виключенням є лише неологізми вигадані такими вченими, як Карамзін^[2], та як бачимо більшість це такі ж запозичення, та декілька - особисті словотвори на основі тих же коренів.
3. З вищенаведених фактів зрозуміло, що незрозумілість для українського мовця московитського діалекту пояснюється лише ледь чи не литвинською фонетичною різницею з ледь чи не українським написанням діалекту і присутністю численних запозичень відсутніх в інших діалектах.
4. З вищенаведених висновків зрозуміло, що окремої мови то ніякої і немає. І не тому, що вони скористали для основи нашу мову(розмежування є нормальним процесом мовотворення), а тому що після розмежування не створили собі анічогісінько, що могло б свідчити про хоч якусь мовотворчість, чим і пояснюється вражаюча схожість на руську мову 15-ого століття(якби не деградація, була б вражаюча ідентичність). Московитський діалект помирає. Повільно, але швидко рішуче. Про це свідчать такі феєризми, як "чорт-чёрт", "тормаз-тормоз" та "итти-идти". Чисельні представники московитської ментальності добивають його то падонкофскім написанням, викриваючи його неприховано-литвинську фонетику(от тільки цекання і дзекання нема, не біля Польші все-таки), то викручуванням слів задля надання їм комічного відтінку - "сурйозно","інтєрнєт"(тут детальніше: в моск діал пишеться то "е". що звучить як "є", але там вона звучить як "е", і тому москалі люблять в подібних словах хоча б раз, задля комізму вимовити все правильно) та ін..
5. Різні мітичні істоти, які ніколи не вчили філолоґію і навіть у школі прогулювали уроки непотрібної української і потрібної, але такої ж нудної "російської", стверджують звідкись, що їх діалект багатший за наддніпрянський(що звісно ж не правда, як ви самі переконались), на чисельних демонстраціях виступають з гаслами "Мьі хотім говоріть по-русскі", забуваючи, що наша держава як ніхто надає їм честь говорити саме руською, а не по-москвинськи.

Додати нічого, все сказано. Цілі зрозумілі, завдання визначені, нужбо до праці, панове!

[ред.] Цікаво знати

• У московитському діалекті не існує кличної форми, але до Бога вони звертаються саме за кличним відмінком ("О, Боже!"). Хоча останнім часом поширеним є також звертання "О, мой Бог". Редукція.
• Московитський діалект утворився не природнім шляхом народницької ізоляції, а способом культурної асиміляції чужинців.
• Московити називають місяці за римською традицією. Фе!

[ред.] Примітки

v • d • e Московитський діалект ганьбою Великої України. Культура Шароварщина · Сучукрліт · Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі · Ворог української культури · Український побут · Гривня Шоу-бізнесс Іво Бобул · Ірина Білик · Вєрка Сердючка · Наталя Могилевська · Поплавський Мова Азбука · Наддніпрянський діалект · Західний діалект · Рутенський діалект · Москальський діалект(історична) · Балтійський діалект · Кубанський діалект · Скрипникофаґ · Харківський правопис · Лінґвоцид української мови 33-ого року · Суржик Історія Походження слов'ян · Русь · Королівство Руське · Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське · Козаччина · Велика Татарія · Визвольні змагання 1910-их - 1920-их років · СРСР · Україна · Велика Україна · Визвольні змагання 30-их - 40-их років ХХ-ого сторіччя Північно-східні колонії Московія · Москаль · Московити · Москальська ментальність · "Русська" єдність · Москалосрач · Москалі - фіно-угорці(історична) · Москвофобія Українці Чикатило · Шевченко · Дід Панас · Ясон дінАльт · Лесь Подерв'янський Політика Кравчук · Кучма · Пасічник · Проффесор · Вона Релігія Рідновір'я · Московське православ'я · Євангелісти · Християнство · Іслам Географія Київ · ОдесаКрим · Дніпропетровськ · Львів · Рівне · Луцьк · Донбас · Чорнобильська зона · Степова Україна · Наддніпрянщина · Крим · Слобожанщина · Закарпаття

v • d • e Московитський діалект є засобом спілкування між людьми. Мови Українська · Польська · Англійська · Японська Діалекти української Наддніпрянський · Західний (словник) · Балтійський · Русинський · Кубанський · Рутенський · Московитський Лайка Українська · Москальська · Вплив на людину Цікавісне Граматичний нацист · Ґ-срач · Двоїна · Суржик · Список акронімів

v • d • e МосКАЛі - дуже цікава штука. Основні поняття Москалосрач · Москаль (Ісконник, Кацап, Хохол-малорос) · Московитський діалект · Список москалів укрмережі Ареал поширення Ерефія · Кримське місто Одеса · Московія · Русь · СРСР Культ «РуССкая» єдність · Австрійський генштаб · Велика Вітчизняна Війна · Газ · Московське православ'я · Прінуждєніє к міру Серсернуті Варяжка · Гутнік · Комуністи · Ленін · Секта Свідків СРСР · Сталін Русифікатори Азаров · Бузина Олесь · Вітренко · Ворог української культури · Кауров · Проффесор · Табачник Відповідь Аґітка "Три зради москалів" · Бандерівці · КА:Макроси для тролінґу московитів · Тролінґ москалів · Львівське метро · Москалі-козойоби · Москалі-угрофіни · Москалі - фіно-угорці · Москвофобія · ПДРС · Свідомость · Скрипникофаґ · Тягнибок · Фофудья