Київ/Мости
Могутній Дніпро-Славутич почав обростати мостами разом із ростом міста. Тодішні мости через Дніпро знаходились у віданні Церкви, ними опікувались монахи ближніх монастирів — Видубицького, Печерського. Монахи збирали податки із подорожніх, які йшли на утримання мостів.
Сучасні мости столиці є, без перебільшення, візитівкою країни. Наявність широкого Дніпра та гористого ландшафту Правобережжя Місто на семи горбах стоїть, не забули? дало змогу мостовикам розігнатись у фантазії і побудувати чимало красивих об’єктів.
Обслуговуванням автомобільних та пішохідних мостів Києва займається комунальна корпорація "Київавтодор", залізничних — ДП "Укрзалізниця".
[ред.] Вступ
Рідкий птах долетить до середини Дніпра. Дніпро, як відомо. тече з півночі - з сумовитих москальських боліт та лісів - на південь, отже, МОСТИ, відповідно:
- Московський (будувався за Совка, коли Понаєхавск-Нєрєзіновий чесно вважався століцей нашей Родіни
- Залізничний
- через Рибальський півострів у напрямку на Воскресенку - новий, рух лише в одному напрямку (не той, що ДО Рибальського, який в народі "Горбатий", а саме на лівий берег)
- метро
- Патона (довжина за топокартою і ногами 1543 метри)
- Дарницький залізничний (по ньому потяги везли все, шо можна, у Нєрєзіновую)
- Дарницький автомобільно-залізничний
- Південний (по ньому метро ходить аж до Бортничів, мимо засраного лайнами з усього Києва озера Вирлиця)
- ще є пішохідний на Труханів острів, з нього наркомани, щоб повистьобуватися перед дівчатами, плигають у воду і до пенсії не живуть
[ред.] Рибальський міст
[ред.] Горбатий міст
Горбатий міст (офіційна назва — Міст на вході в Гавань у складі будівництва Подільсько-Воскресенського мостового переходу) — міст, що поєднує набережну Подолу із Рибальським островом. "Горбатим" його охрестили за характерно вигнутий поздовжній профіль.
Прогонова будова семипрогонового сталезалізобетонного моста нерозрізної статичної схеми складається із чотирьох металевих балок коробчатого перерізу із змінною висотою, об’єднаних поверху залізобетонною плитою проїзної частини. Опорні частини — рухомі сферичні. Проект моста розроблений ВАТ "Мостобуд", головний інженер проекту — М.М. Корнієв.
В кінці 2007 року міст, готовий на 80%, був випробуваний спеціалістами з Держдор НДІ, після чого було прийнято рішення пустити автомобільний рух по одній зі смуг. Мер усіх киян використав цей привід для самопіару — з помпою перерізав стрічку і усе таке. Там же, на мосту, він роздавав інтерв’ю і сипав щедрими обіцянками; з його слів виходило, що вже у 2009 році Горбатий міст буде повністю завершено, і по ньому почнеться двосторонній рух.
Міст на стадії 95% готовності комплексно, набагато грунтовніше, ніж роком раніше, випробував все той же ДерждорНДІ у листопаді 2008 року. Після цих випробувань Черновецький знову захотів "відкрити міст", але чи було це зроблено, чи ні, всемогутній Google відповіді не дає.
На кінець 2009 року двосторонній рух так і не відкритий — на Набережній повинна бути зведена розв’язка, що впорядкує з’їзди з моста, але Космос вкрав усі гроші фінансування будівництва проводиться із значними перебоями.
Після закриття пішохідного руху по Вантовому мосту є єдиним шляхом швидко потрапити з Подолу на Рибальський острів.
[ред.] Дарницький міст
[ред.] Ланцюговий міст
Ланцюговий міст через Дніпро був побудований у 1848 році британським інженером ірландського походження Чальзом де Віньолем.
Прогонова будова шестипрогонового підвісного моста мала довжину 776 метрів, і на час свого спорудження була справжнім чудом. Зокрема, опівночі частина моста розводилась, щоби дати можливість пройти під мостом великогабаритним плавзасобам.
На Долобецькому острові (тепер на ньому знаходиться Гідропарк) знаходилась Передмостова слобідка — населений пункт в населеному пункті. Слобідка була знищена німцями у 1943-му році, і тільки києвофіли та небайдужі люди можуть розшукати на острові згадки про цю трагедію серед шаурми, атракціонів і бидла, яке танцює на кістках предків.
У 1920 році міст був підірваний поляками, що відступали з Києва. Є.О. Патон відновив (із суттєвими змінами) Ланцюговий міст у 1925 році, і в революційній манері він став називатися мостом імені Євгенії Бош. Відновлений міст був розЄБошений у 1941 р. відступаючими радянськими військами разом з солдатами, які не встигли його перейти.
Залишки моста лежали у Дніпрі до початку будівництва моста Метро, який був закладений трохи вище по течії. І зараз, якщо йти по Мосту Метро в сторону Гідропарку по правому тротуару, у водах Дніпра можна побачити залишки опор цього легендарного моста. При цьому всякі писаки, що прагнуть роздути сенсації, плутають грішне з праведним міст Метро з Ланцюговим, народжуючи отакі перли:
| « |
По словам начальника главка транспорта Киевгорадминистрации Станислава Гвоздикова, мост проектировали только для метро, а теперь по нему ездят и легковушки, и — до недавнего времени — грузовики. При сооружении использовали опоры моста Боша, который стоял на этом месте с 1925 года. Так как эти опоры были шире, чем нужно для тоннеля, решили пустить там ещё и автотранспорт. Новых опор в 60-х годах никто не построил, мост остался стоять на древних «ногах». |
» |
Як було сказано, міст ім. Є.Бош був трохи нижче від сучасного моста Метро; Георгій Фукс дійсно розглядав можливість використання старих опор для нового моста, але від цієї ідеї відмовились — фундаменти опор не витримали би нового, більшого навантаження; міст Метро планували сумісним з автопроїздом одразу ж; який "тунель" пустили по старих опорах — велика загадка.
[ред.] Міст Метро
[ред.] Міст Патона
Міст Патона був відкритий 5 листопада 1953 року. Будувався під керівництвом Євгена Патона, ім’я якого носить і нині.
Прогонова будова сталезалізобетонна; головні металеві балки об’єднані металевими в’язями з прокатних профілів, а зверху — залізобетонною плитою проїзної частини. До балок приварені дворівневі службові проходи, щоправда для пересування по них слід володіти неабиякими акробатичними здібностями.
Після відкриття міст був світовим рекордсменом як перший у світі суцільнозварний міст довжиною 1543 м.
На мосту довгий час знаходилася трамвайна колія, проте під приводом збільшення пропускної здатності моста її усунули, зробивши реверсну смугу руху. Пропускна здатність суттєво не зросла, зате побільшало аварій завдяки реверсному руху, і жителі Лівобережжя позбулись єдиної можливості швидко переїхати через Дніпро на Правий берег.
На мосту Патона є охорона, проте які функції вона виконує — абсолютно незрозуміло. У 2008-му році сталась цікава історія: невідомі зловмисники залізли на балки моста, викрутили усі лампочки з гірлянд ілюмінації і акуратно склали їх на оглядовому майданчику руслової опори. Для чого це було зроблено, і куди дивилася охорона — незрозуміло. Важко зрозуміти, як жартівники потрапили на службові проходи — на Лівому березі залізти без спецзасобів на міст важко, а на Правому березі перші опори моста знаходяться на території підприємства "Київавтошляхміст".
[ред.] Міст через Русанівську протоку
[ред.] Московський міст
Фото з http://www.yaplakal.com/forum2/topic264340.html - їх там аж 20 штук
[ред.] Парковий (Чортовий) міст
'Парковий міст' (також відомий як Чортовий міст, Міст закоханих, Малий міст Патона — ажурний місток, перекинутий через Паркову алею, з’єднує Маріїнський парк та Парк Хрещатик. Був відкритий у листопаді 1910 року (на табличці біля моста написано, що у 1912-му, але це написано just for lulz). Автором проекту був професор КПІ Євген Патон.
Києвофіли можуть розказати тисячі історій, пов’язаних з цим мостом. Зазвичай всі однакові по сюжету: хтось когось любив, взаємності не знайшов, кинувся вниз з моста і вбився на смерть. Побутують легенди, що опівночі по мосту прогулюється нечиста сила, з представників якої були помічені лише патрульні міліціонери.
Також існує повір’я, що закохана пара, яка поцілується на цьому мосту, не розлучиться ніколи в житті. Перевірено — брешуть! Та це не заважає останнім часом тим же закоханим писати на навісних замках свої імена, малювати сердечка і приковувати ті замки до перил моста.
[ред.] Південний міст
[ред.] Пішохідний міст
[ред.] Петрівський міст
[ред.] Подільський міст
Подільсько-Воскресенський мостовий перехід — епічне, грандіозне будівництво моста через Дніпро та Труханів острів, покликане вирішити дві проблеми — переїзд з берега на берег та провести метро на Троєщину Метро на Троєщину — локальний мем київських політиків. Всі його обіцяють років з двадцять, а реально нічого так і не робиться. .
Проект моста був розроблений, зокрема, у ВАТ "Мостобуд", головний інженер проекту — М.М. Корнієв. У проект ввійшли всі найсучасніші на той час інженерні рішення, що дає змогу побудувати надійний і довговічний міст.
Міст є комбінованим, поєднуючи автопроїзд із метропроїздом.
Ще задовго до кризи будівництво моста несподівано вперлося у Русанівські дачі. Виявилося, що люди Існує чимало стверджень про те, що тамтешні дачники — колишня партноменклатура з сім’ями, та теперішня еліта, тому вони качають права так, начебто це питання життя і смерті. зовсім не розуміють, що треба тягти метро на Троєщину, і покидати свої дачі посеред міста зовсім не бажають. На кінець 2009-го року питання з дачними ділянками було так і не вирішеним.
Цікава історія сталася на мосту у 2006 році. Будівництво ділянки моста на Трухановому острові відвідав прем’єр-міністр України Віктор Янукович. Для показухи демонстрації "як воно буде виглядати" на метропроїзд загнали вагон метро Вдумайтесь в це — міст ще й досі не з’єднаний із метрополітеном, а на острів просто заради показухи привезли цілий вагон і підйомним краном ставили на місце! , а на проїзну частину поставили кілька автомобілів, зокрема і "Запорожець". Після від’їзду Януковича автомобілі звідти зняли, проте не усі — "Запорожець" залишився там на ніч.
Наступного ранку виявилось, що із "Запорожця" хтось під покровом ночі зняв усі колеса.
[ред.] Шулявський міст
Шулявський міст — точеіше, шляхопровід - естакада, що перетинає Проспект Перемоги біля ст.м. "Шулявська" та заводу "Більшовик", перекинувши через проспект крупну транспортну артерію, яка дозволяє добратись з Севастопольської площі до Петрівки. На Шулявці з давніх-давен жили негри з 90-х діє крупний речовий ринок, на якому секонд-хендом, біляшами і іншим мотлохом торгують темношкірі афроукраїнці-студенти.
Ринок розрісся, зайнявши крупну територію, і заліз під саму естакаду. Саме це стало вирішальним у долі моста — ринок під мостом горів двічі, з інтервалом трохи більше семи місяців.
У вересні 2006-го року загорілась частина ринку з боку заводу "Більшовик". Очевидці стверджували, що на торгові ряди були кинуті пляшки з запалювальною сумішшю з машини, що проїжджала по естакаді.
У квітні 2007-го року вигорів ринок з боку ст. м. "Шулявська". Ця пожежа перекинулась навіть на станцію метро, пошкодивши, щоправда, лише ресторани та магазини надземної частини станції. Незважаючи на рекомендації спеціалістів, які негайно виїхали на місце події (займання відбулось в кінці дня), пожежники вирішили гасити пожежу методом повного вигорання: почекали, поки добре перегорить, і аж тоді залили все водою. Міст розпікся до такої степені, що на проїзній частині почав плавитися асфальт, а внаслідок потрапляння води на розпечені балки почалось негайне крихке руйнування бетону Нагрійте над вогнем пляшку з-під пива і суньте її в холодну воду — зрозумієте, що ж сталося. .
Шляхопровід був негайно перекритий на кілька днів, і половина Правобережжя Києва виявилося паралізованим. Повітрофлотський і Дегтярівська перетворилися на суцільну пробку, а добратися з Дорогожичів на Борщагівку було швидше пішки, ніж за кермом.
Наступного дня після пожежі кияни кинулись розграбовувати постраждалі торгові ряди. Із куп мотлоху жінки цупирили уцілілі ліфчики і трусики, маєчки, молодь активно рилася у рештках кіосків по продажу канцтоварів і мобільних телефонів, бомжі тягли собі все, що впадало у око. Стихійна експропріація тривала до вечора, коли все більш-менш цінне уже вигребли, а до моста стяглися негри і узбеки — власники точок, які із своїми найманими працівниками розігнали натовп охочих до грабунку.
У 2008 році у інституті "Київпроект" була розроблена програма реконструкції шляхопроводу http://korrespondent.net/kyiv/586637 , але в 2009-му роботи навіть не починались.
[ред.] (Московський) Димиївський шляхопровід
Чому Московський? Бо Голосіївський район у Тій Країні звався - так, аноне - Московським; Центральний автовокзал - теж Московським автовокзалом.
Постійний геморой року так з 2004 по 2010.
У 2010 за безпосередньої участи Ніколи Яновіча Азарова та Президента-Януковича (вони приїхали туди раптово - "попрацюватІ", і натрапили на відкриття) був урочисто запиляний в експлуатацію.
Подія породила черговий геморой для любімих бабушек, які десятиріччами затоварювалися на Димиївському ринку. Справа у тому, що виключно заради лулзів, шляхопровід пройшов повз - у результаті зупинки тролейбусів, що так полюбляють любімиє бабушкі, випиляли з-під ринку; тепер бабушкі з кравчучками навипередки біжать до зупинки, що навпроти метро "Димиївська" - о то, аноне, є трохи бігти!
Зате тепер кожна бабушка пробігає повз офісу настільки популярного УкрНету (Ukr.Net) , що, без сумніву, є для усіх них великою честю і пасивним внеском у справі долучення до інтернетів.
