Азбука
Десь у 60-х - 70-х роках 9 століття візантійський імператор Михайло III відправив на Русь двох братів-священиків з Фесалонік (Солуні) — Костянтина (в чернецтві — Кирило) і Методія. В принципі, ще до 9 ст. місцеве населення користувалося абеткою з 27 літер, тоді як офіційна кирилиця нараховує 43 літери. Кирилиця поширилась по всій Русі і після того, як остаточно витіснила більш складну абетку - глаголицю, стала називатися просто азбукою (за першими двома літерами).
Зміст |
[ред.] Азбука
Азбука складається з сорока трьох(43) літери, кожна з яких має свою назву, що є унікальним у неієрогліфічних мовахДжерело?.
- А - аз (я - застаріле).
- Б - буки (літера - застаріле).
- В - віди (знаю - застаріле).
- Г - глаголь (говори - застаріле). Спершу слов'яни центральної Європи вимовляли її як [ґ], потім — як [ɣ] (такою вона й лишилася в більшості діалектів білоруської), пізніша вимова відповідає сучасному українському [г]-гортанному.
- Д - добро
- Є - єсть (є - застаріле). "Є" - автентичне давньоукраїнське написання для звуку [є].
- Ж - живіте (живіть - застаріле).
- S - зело (різноманітний достаток - застаріле).
- З - земля
- И - іже (якщо - застаріле).
- І - і
- К - како (як - застаріле).
- Л - людіє (люди - застаріле).
- М - мисліте (мисліть - застаріле).
- Н - наш
- О - он (він - застаріле).
- П - покой (Сублімація значень "спокій" та "навколишній світ, безвільні обставини" - застаріле).
- Р - рци (ректи - застаріле).
- С - слово
- Т - твердо
- Оѵ - ук (вчення - застаріле).
- Ф - ферт (імовірно ґарант - застаріле). Такого звука не було у народній мові. І слів з ним не було.
- Х - хер (імовірно скорочення від "херувим", також знак хрест, закреслення - застаріле).
- Ѡ - Омега (імовірно цілком могли надати літері значення "кінець". А могли і не надати.).
- Ц - ци (імовірно чи - застаріле).
- Ч - черв (імовірно комаха - застаріле).
- Ш - ша (імовірно слідкуй - застаріле, здобуте з значень слів "шана, шар, шаг,...").
- Щ - ща (щоб - застаріле).
- Ъ - єр (імовірно яв[1] (фізична сутність) - застаріле).
- Ы - єри (імовірно нав (субфізична сутність, фактично першоджерело і одночасно закінчення) - застаріле).
- Ь - єрчик (імовірно прав (психологічна сутність людини) - застаріле).
- Ѣ - ять (частка майбутнього часу - застаріле).
- Ю - ю - дифтонг.
- ІА - я - дифтонг.
- Ѥ - є - дифтонг.
- Ѧ - юс малий
- Ѫ - юс великий
- Ѩ - юс малий йотований
- Ѭ - юс великий йотований
- Ѯ - ксі - ця і далі грецькі літери.
- Ѱ - псі
- Ѳ - фіта (тета)
- Ѵ - іжиця
[ред.] Послання для нащадків
Якщо знати значення назв літер (Більшість слів застаріла і є архаїзмами), цілком можливо прочитати це як цільний текст. з початку взагалі не утворюється проблем, але під кінець значення більшости літер майже втрачені. Староукраїнський алфавіт - єдиний, в якому зашифровано послання для нащадків. Кирило і Мефодій були не промах. Ось один з найімовірніших перекладів.
[ред.] Текстова форма
- Я знаю літери, аби казать добро, що є життя чудове для землі.
- Оскільки, й, як людина, - свідомлю сей наш світ.
- Слова на вітер не кидаю.
- У вченні ж бо відвернення ґарант кінця, чи уподібнення комасі.
- Слідкую, щоби сутности усі: реальна, субреальна та психічна, були й в майбутньому у вченні і в мені.
- Із світом нероздільно я єдиний. І єдність моя з ним в сказаннях, що забуте бережуть.
- Навіки ґарантую, що як живий, то є собою, не забувши свою суть.
[ред.] У формі вірша
Я знаю літери, аби казать добро,
Що є життя чудове для землі,
Оскільки, й, як людина, -
Свідомлю сей наш світ.
Слова на вітер не кидаю,
У вченні ж бо відвернення ґарант
Кінця, чи уподібнення комасі.
Слідкую, щоби сутности усі:
Реальна, субреальна та психічна,
Були й в майбутньому у вченні і в мені.
Із світом нероздільно я єдиний.
І єдність моя з ним
в сказаннях, що забуте бережуть.
Навіки гарантую, що як живий,
То є собою, не забувши свою суть.
[ред.] Примітки
- ↑ Яв-Нав-Прав — фішка рідновірів, позичена з Велесової Книги.
| |||||||||||||||||||||||||||||||
